Викидуху мені в замок! (обережно! всередині колгосп!)

Або коли тобі нічим зайняти руки. Дисклеймер:автор з паяльникомзнайомий дуже не близько, з електронікою ще далі.
Проект по вживленню кишок від другого брелока сигналки удвокнопковий викидний ключ.
Частина перша:топографічна.Інтегруємо залізо.
Купив корпус, порівняв розміри з платою.
Нове тільце для кишок
p>
Висновок:потрібно переносити кнопки і різати плату.Третя кнопка йдев сад.Также потрібно винести кнопки з плати на дроти (щоб підігнатина потрібне місце в корпусі).
Спаяв, антену наростив товстим дротом Експериментальне складання, результат:кнопки не поміщаються по висоті Викинув кнопки, знайшов устолі старий лазерну указку Там якраз 2 кнопки по висоті х2 меншенаявні Бінго Паяємо, прикладаємо - корпус вже закривається, алетепер кнопка в затиснутому положенні виявляється (все ще маловнутрішнього простору).
Спилюю ніжки кнопок корпусу, роблю врівень (спочатку вони виступалимм на 3)
Спиляні ніжки

Тепер все ок, натискається в міру пружно. Клейовий пістолет (славатобі, людина, яка винайшла термоклей) в руки, "монтуємо" кнопки насвої місця, паралельно ізолюємо їх від контактів на платі.
Вжух! і у мене в руках ось такий мутантик:Насправді була щеітерація:коли я подумав, що без діода (а його туди ну дуже складновтикати) все це працюватиме. Виявилося - фіг там. Немає діода –немає і яблучок. Тому було знайдено мікроскопічний діодик зістарого МакБука (білого світіння) і безповоротно використаний. Планспробувати цю справу 3х вольтовою батарейкою, місце під якою є вкорпусі ключа, зазнав нищівного фіаско. Цій херновині потрібно 12ст. Вивчення питання показало, що навіть найменша батарея на 12в(MN27) не міститься в корпусі від слова "ніяк". Ок, йду в кіоск зпродажу батарей і шукаю там мініатюрині 3в "таблетки". Цевиявляються батареї CR1220. 4 штуки дають нам 12 вольт. Бюджет, звичайно, на таке рішення не дуже тішить на тлі решти. Висотою 1таблетку, 4 штуки не влазять у корпус площею. У висоту стоси більше2х - за висотою. Значить потрібно 2+2.
Знову вступає в бій термоклей (слава тобі, людина-винахідник, щераз) і ми отримуємо ось таке джерело енергії для нашого поділу:

Як тобі таке, Ілон? Якщо хтось буде повторювати це все, будьтеуважні при створенні перемички між "блоками":на мінусі цихбатарейок є шанс закоротити на її корпус (+).
Далі ізолюємо плату і виводимо Контактні нано-пластини
Ставлю зверху "блок живлення", пальцями все це затискаю - тест - і... Не працює. Підключаю свідомо робочу бочку — і знову не працює (діод нічого не показує). Печаль біда. Нагадую, я в ремонтіелектроніки приблизно 2й лвл зі 100. Тому починаю засмучуватися.Так як методів тестування в моєму арсеналі небагато, саме через моюнубовість, я від безвиході тикаю мультиметром в контакти діода. Іщо ви вважаєте:він таки не працює! Мабуть, моя альтернативна пайкайого якось загробила. Биренько примотую до проводів першийсвітлодіод, що трапився, повторюю тест з "блоком живлення" -працює! І так працює, що аж машина відчинилася (6 поверх, явсередині квартири, не біля вікна). Тобто заразом з'ясував, щоантена була відновлена ​​придатно.
Ура. Але тільки тепер постало питання де взяти діод такиймініатюрний? І знову приходять на допомогу останки макбуку10-річної давності. Роздербанюю клавіатуру — і бачу там взагалінано-мікро-діоди якісь:нано-технології 2008 року. Дякуємо Еппл.Припаяв, залив клеєм (ну ви в курсі), отримав діодік, з розміщеннямякого в нашій брелоці-комуналці взагалі не виникає жодних питань.Поставив на місце, де у корпусі світловод. Тим, хтоповторюватиме:при заливанні клеєм, тримайте себе в руках і незаливайте діод повністю. Я у себе залишив вільний той бік, кудидіод світить, а залив тільки місця паяння і з боків сформував трохиоб'єму для фіксації в "корытці", відведеному діоду в корпусі.
Збираю в черговий раз, перевіряю — і все працює. Корпус замикаєтьсяпросто ідеально.
Далі упорядковую всі "контакти" (вище на фото - це все "прототипи":)), обрізаю зайвий клей, перевіряю фіксацію деталей іостаточно збираю кнопкову частину ключа. Електронну частинузавершено успішно!

Частина третя:дрімель наше все.
Далі заміна жала ключа. Вирішив не вирізати на новому, тому що всеодно дербанити ключ, видобуваючи іммо. Тут все просто:дістав ізвикидухи її жало (тримається штифтом) і своє з ключа. Дремелеммодифікував хвіст жала та поставив на місце. Все.
Саме нудне було виколупати іммо. Я не знаю наскільки він тендітнийі до чого йому можна, а що не можна і тому вирізав його ножемпо-тихеньку, поки він не випав мені на долоню з клаптиків пластику.У корпусі викидухи є спец. Місце для нього, знову розчехляю свійклейовий пістолет (знову дякую тобі, людина! ), заливаю все, роблюкрасиво. Білим світлом (яскраво моргає, до речі).Профіт!
Останній штрих, як вишенька:перенесення логотипу з ключа-донора нановий. У комплекті з корпусом був стрімкий якийсь логотип, а цейкошерний:з м'якого пластику. Тепер залишився один аспект:як довгопроживуть батареї. Тут тільки емпіричним шляхом можна з'ясувати, тому поки що спостерігаю. Практики, але мені особисто дала суттєвепрокачування мого скила паяння та здійснення нестандартних і, здається, спочатку нереалізованими, ідей.
Гайд не дуже гайдовий вийшов, але якщо комусь будуть інтересипрактичні подробиці, запитуйте — постараюся відповісти.< br>