Гримпінська трясовина, або покотушки в бруді - частина 1

Всю ніч у місті і за ним йшов дощ. Небо байдуже роняло холодні тамокрі краплі на ґрунтові дороги в районі Зайчевського. Саме там, денаступного дня, купка ентузіастів збиралася проводити аматорськералі по ґрунту. Втім, плани людей небеса хвилюють мало, тому йпрокинуте денне світило теж дуже байдуже дивилося і на дороги, щоперетворилися на болото, і на самих ентузіастів крізь затягнутехмарами небо. Самі ентузіасти дивилися на різні. Хтось у захватівідчував цікаві покатушки, хтось за допомогою друзів намагавсявиштовхати машину з чергової грязьової пастки, а хтось похмуровідколупував болото з кросівок і думав, що ж його одразу післяранкового поїзда Київ-Миколаїв понесло сюди, а не додому, спати… Таось вона, причина, стоїть поруч, обліплений брудом Свіфт 4х4, якийсам і без жодних проблем доїхав до місця збору ентузіастів. Іззірками (а, ні, зірок не було), вночі, небом і дощем зроблено — аподальші події якнайгірше опише таку коротку розповідь:
Давно тут збирався розповісти про повнопривідні можливості Стрижа —всі руки не доходили . Або якщо зовсім вже чесно — то просто ліньки— ну, писати треба, згадувати, пальцями намагатися потрапляти впотрібні літери, а коли потрапляєш у непотрібні — ще прати, і зновупотрапляти заново…
Та взагалі, не про мова. Отже, я купив повнопривідний Свіфт. Втім, ті, хто читали початок — і так знають цю історію. Тут мова піде проте, що руки свербіли терміново випробувати її повнопривідність - авсе ніяк шансу не випадало - ну і насправді, купив влітку, живемоми в степу, ну, якщо вірити географії за 5 клас. Де ж нам болотошукати? Не, після рідкісних дощів, я залазив у кожну калюжуглибиною понад 5 сантиметрів, зупинявся там, потім рушав з місця —машина виїжджала, але де гарантія, що моноприводна не виїхала б таксамо? Бігти в гараж за моноприводною Хондою або Маздою (2-а та 3-тамашини відповідно) — просто було смішно і ліньки.
І ось одного разу, десь у листопаді, було у нас аматорське ралі поґрунтовці . Ну, планувалося, що по ґрунтовці. Так як уночі йшовдощ, то це було вже ралі по болоті. Навіть до місця збору вулоговинці було доїхати досить напружено (ну, не мені звичайно — яж повнопривідний, млинець! ), а вже виїхати назад у гірку, градусіву 30 нахилом по бруду і траві… втім, забігаю вперед. Так ось, черезпогодні умови… не ралі не скасували, змінили напрямок самої траси –оскільки за старим форматом – після старту одразу була гірка – а нанеї не кожна машина могла заїхати. Втім, деяких учасників з місцяна старт - підштовхували вболівальники, інші учасники таспівчуваючі. Ну, загальна картина начебто більш-менш, недорікуваноописана — тепер же воно, саме! Свіфт пре! І не погано — жодноїспроби стати у болоті та пробуксувати, просто їде і все тут. І цепри тому, що поки ми до місця збору доїхали — колеса вже являлисобою один великий… ні, чотири великі шматки бруду. З мінусів —коротка база Переодично машина намагалася їхати боком — проте легколікується звичайним свіфтівським кермом — тим, що перед водієм. Укороткій проїзді - проїхав ознайомлювальне коло по трасі - ґрунт -сантиметрів до 10 рідкого болота, швидкість 40-60 км на годину.Відчуття супер! Особливо коли болото летить навкруги гарнимизигзагами. До речі, ось на автомийці потім радості було — болотомбуло заліплено навіть дах. Ще суттєвий мінус – кліренс. Уповнопривідного Свіфта він на 5 мм вищий, ніж у монопривідногопобратима, але все одно, 145 мм (а там де захист і того менше) длятаких розваг — небагато. Тому, особливо не рисачив через побоюваннярозлучитися з переднім бампером. Або його частиною, як сталося віншого учасника. Наприкінці всього цього — виїзд на ту саму гірку —попередньо подивившись на спроби кількох моноприводів — зразгонувзяти її штурмом — і, до речі, всі спроби були невдалими — япід'їхав до початку гірки, зупинився. Щоб розгону не було — ми жповнопривідні — нам можна! І рушив угору. Машина просто поїхала івиїхала на гірку. Без особливих зусиль — пробуксувань, як і раніше, не було. Висновок — Свіфт — не позашляховик, стверджувати це було бпросто безглуздо. Але, він дуже непоганий у болоті (розумних межах, а ось про нерозумні розповім у наступній історії), на мокромуасфальті та ожеледиці. Він може більше ніж звичайне авто. Але, допевної межі.
Ціна питання - 0 рублів і всього іншого, а натомість морезадоволення! А ні, 60 гривень за мийку віддав :)
"всі спроби були невдалими - я під'їхав на початок гірки, зупинився. Щоб розгону не було — ми ж повнопривідні — нам можна! Ірушив угору. Машина просто поїхала і виїхала на гірку. Безособливих зусиль — пробуксувань, як і раніше, не було. Висновок —Свіфт — не позашляховик, стверджувати це було б просто безглуздо.Але, він дуже непоганий у болоті (розумних межах, а ось пронерозумні розповім у наступній історії), на мокрому асфальті таожеледиці. Він може більше ніж звичайне авто. Але, до певноїмежі.
Ціна питання - 0 рублів і всього іншого, а натомість морезадоволення! А ні, 60 гривень за мийку віддав :)
"всі спроби були невдалими - я під'їхав на початок гірки, зупинився. Щоб розгону не було — ми ж повнопривідні — нам можна! Ірушив угору. Машина просто поїхала і виїхала на гірку. Безособливих зусиль — пробуксувань, як і раніше, не було. Висновок —Свіфт — не позашляховик, стверджувати це було б просто безглуздо.Але, він дуже непоганий у болоті (розумних межах, а ось пронерозумні розповім у наступній історії), на мокрому асфальті таожеледиці. Він може більше ніж звичайне авто. Але, до певноїмежі.
Ціна питання - 0 рублів і всього іншого, а натомість морезадоволення! А ні, 60 гривень за мийку віддав :)