Як ми познайомилися

Як ми познайомилися
< Мати говорила, та ти ніфіга не зможеш, сестра говорила, навіщомріяти про нездійсненне, чоловік говорив, давай Ланос... Я вперта, знаю, вірю і співчуваю в першу чергу своєму рідному чоловікові ...Йому доводиться гірше за всіх і дістається більше. Крики, істерики, сльози, лайка, мрії і сни ... Все одночасно і з різних фронтів. Алеп%%вата…" (пардон за російський мат, але з пісні слів не викинеш).Загалом пішла грудьми на амбразуру! Спроба номер Спроба номер В тоймомент якраз йшов продаж побитої Альмерки, чистокровної англійки, жопу якої безцеремонно зніс нахабний Авео, який не вмівши вчаснозагальмувати, опинився прямо, ось ось саме там.Поки суть та справа, страхові і купа всього там, вирішено було продати машинку. Вонабула мамина. Мати кидалася ключами із фразами "я більше не сяду закермо. Ніколи! " (відразу поясню, що машина в сім'ї була одна іпальму першості по цій частині тримала мати, лише вона одна і причому ревно ставилася до тих, хто хоч ненадовго цю пальму забирав.)Загалом великими зусиллями, благаннями та іншими хитрими".хитрощами ми сімейством вмовили мати все ж таки купити машину. Далівзяла всі прорахунки, перегляди і ще купу "про" на себе. І пішлопоїхало, незмірна кількість поїздок по автосалонах, перегляди купиваріантів (заодно і для себе) машинок. — Поїздки по судах та іншихінстанціях… Потім наново… На той час я просто фанатіла відАутлендерів у старому кузові… Вони мені здавались такими собібравими дітлахами без понтів та гонору, але з хорошими робочимиконячками та іншими хорошими характеристиками… Загалом горамакулатури всім Міцикам… Собі доглянула Кольт. На сімейній раді, коли на столі лежав стос списаного паперу з усіма кредитними тастраховими ставками, маніпуляціями та іншими розрахунками, бувзапропонований варіант, купити спочатку машинку мені, всімсімейством піднапружимося, виплатимо. А потім мамику, теж усімсімейством тощо. За накатаною схемою. Протягом року мати будеобкатувати машинку, а я здавати на права і вчиться переставатибоятися керма в пробках міста. Варіант був дуже нічого. Розрахункивказували на дворічний термін виплат по кожній машині. Вуаля тачерез 4 роки ми типу у дамках у двох машинах та обидві щасливі! Нуа варіант я вже собі доглянула, недорого, стильно та акуратно. Мамасказала, якщо мені на ній рік доведеться їздити, дай же я подивлюсяна твою ненаглядну. У цей час у прискореному режимі було укладенодоговір у салоні, щоб не підвищилася ціна, і по салонах білогоКольта. Як на зло всі менеджери в один голос твердили: "їх ні, навіщо Вам такий колір? Його ж по Києву практично немає ..." на щочули від мене "саме поетом я і хочу в білому кольорі! " Загаломзнайшовся один, уже відтюменений саме те, що мені треба. Їдемо. Зацей час перезнайомилися практично з усіма таксистами у нас нарайоні, і вони всі за нас із мамиком переживали, а заразом іконсультували. Ми слухали та слухали.

Приїхали вже укладати договір та інші папірці. Дивимося, а Кольтикна автоматі… якого ж було моє розчарування… я просто принциповохотіла ручку! Моєму горю не було меж. Мрія розсипалася як картковийбудиночок. Мати пішла салоном дивитися інші машинки. Великий вагон, спортивний Евік, елегантний галант і пузатий грандіс. І ось воно, все ж таки Аутлендер, старий кузов, робочий конячок. Срібна, красива, потужна. Чекати – тиждень. Пригнали раніше, через днічотири, правда десь о пів на шосту вечора, з усім пакетомдокументів. Я сиділа на телефоні, і коли привезли номери, ярозмовляла з менеджером. З криком: "підйом! " я переполошила весьбудинок і через 20 хвилин ми були в салоні та отримували красеня.Мати в шоці з моєї спритності, батя — хотів спати, а я нібизадоволений слоник стрибаю навкруги.

Спроба номер два

Так, тепер мати мега крута і незалежна, я знову не в пошані, анавіщо? Усі справи готові та зроблені. Усі катаються, я стежу заточністю та часом внесення плати до банку. Набридло. Так не можна! Чим я гірший? Порівняно з мамою я заробляла на той момент удвічібільше! А чому б і ні? Поговорила тоді зі своїм коханим, але ще нечоловіком. Вирішено, що братимемо, але не Кольт :) Поїхалидивитися. Я вмовила таки глянути на цю малечу… не допомогло… якоськраєм ока підглянула, що зовсім недалеко знаходиться салон Сузукі.Вкрадливим голосом: "мась, а може глянемо? ". За що потім довелося пожарі тепати, уфф далеко загалом ... Приїхали, в салоні народуобмаль. Свіфти я раніше бачила, Сексик — буквально пару штук.Зайшли. Озирнулися. Побачили. Полізли всередину (як же без цього? )Коли я сіла за кермо, звичайно полізла до всяких ручечок, кнопачок, бардачку та козирка. Чоловік потім тихо посміхався з мене. Але ясіла і зрозуміла, вона чекала, чекала саме на мене і саме вона. Мипознайомилися. Чоловік сказав, що йому зручно, а коли сіла за кермоя, то в нього з'явилося відчуття, що машинку домалювали навколомене. Червоний, повний фарш. Сяє у світлі ламп і вабить, вабить, вабить. Почуття просто заклинили! Захоплення не було меж! І тутслова закінчилися… Знову метушня, гроші, банки, страховка,