Шикарна машинка…
Знаєте, є відчуття, що не ми вибрали машину, а вона сама зробилавибір на нашу користь, за що їй велике спасибі. Свою функцію нашамалеча виконує на всі сто відсотків, містом і за ним вона неїздить, вона спритно бігає:)
Не дарма її наші знайомі охрестили її Скаженим сицилійськимапельсином:)
< /p>
У загальному нашому сімейству Шуриков машинка припала додуші.
Як ми познайомилися
Ідея була схожа на виконання мрії ідіота... Мати говорила, та тиніфіга не зможеш, сестра говорила, навіщо мріяти про нездійсненне, чоловік говорив, давай Ланос... Я вперта, знаю, вірю і співчуваю впершу чергу своєму рідному чоловікові ... Йому доводиться гірше завсіх і дістається більше. Крики, істерики, сльози, лайка, мрії існи ... Все одночасно і з різних фронтів. Жінка, але п%%вата…" (пардон за російський мат, але з пісні слів не викинеш). Загаломпішла грудьми на амбразуру!
Спроба номер разів
В той момент якраз йшов продаж побитої Альмерки, чистокровноїанглійки, жопу якої безцеремонно зніс нахабний Авео, який незумівши вчасно загальмувати, опинився прямо, ось саме там. Покисуть та річ, страхові та купа всього там, вирішено було продатимашинку. Вона була маминою. Мати кидалася ключами із фразами "ябільше не сяду за кермо. Ніколи! " (одразу поясню, що машина в сім'їбула одна і пальму першості з цієї частини тримала мати, лише вонаодна і до чого ревно ставилася до тих, хто хоч ненадовго цю пальмузабирав). Загалом великими зусиллями, благаннями та іншими хитримихитрощами ми сімейством вмовили мати все ж таки купити машину. Далівзяла всі прорахунки, перегляди та ще купу "про" на себе. І пішлопоїхало, незмірна кількість поїздок автосалонами, перегляди купиваріантів (заодно і для себе) машинок. Фух кілька днів перепочинку- поїздки по судах та інших інстанціях. Потім знову. На той час япросто фанатіла від Аутлендерів у старому кузові. Вони меніздавалися такими собі бравими дітлахами без понтів та гонору, але згарними робочими конячками та іншими хорошими характеристиками.Загалом гора макулатури за всіма Міциками… Собі доглянулаКольт.
На сімейній раді, коли на столі лежав стос списаного паперу з усімакредитними та страховими ставками, маніпуляціями та іншимирозрахунками, був запропонований варіант, купити спочатку машинкумені, всім сімейством піднапружимося, виплатимо. А потім мамику, теж усім сімейством тощо. За накатаною схемою. Протягом року матибуде обкатувати машинку, а я здавати на права і вчиться переставатибоятися керма в пробках міста. Варіант був дуже нічого. Розрахункивказували на дворічний термін виплат по кожній машині. Вуаля тачерез 4 роки ми типу у дамках у двох машинах та обидві щасливі! Нуа варіант я вже собі доглянула, недорого, стильно та акуратно. Мамасказала, якщо мені на ній рік доведеться їздити, дай же я подивлюсяна твою ненаглядну. У цей час у прискореному режимі було укладенодоговір у салоні, щоб не підвищилася ціна, і по салонах білогоКольта. Як на зло всі менеджери в один голос твердили: "їх ні, навіщо Вам такий колір? Його ж по Києву практично немає ..." на щочули від мене "саме поетом я і хочу в білому кольорі! " Загаломзнайшовся один, уже відтюменений саме те, що мені треба. Їдемо. Зацей час перезнайомилися практично з усіма таксистами у нас нарайоні, і вони всі за нас із мамиком переживали, а заразом іконсультували. Ми слухали та слухали.
Приїхали вже укладати договір та інші папірці. Дивимося, а Кольтикна автоматі… якого ж було моє розчарування… я просто принциповохотіла ручку! Моєму горю не було меж. Мрія розсипалася як картковийбудиночок. Мати пішла салоном дивитися інші машинки. Великий вагон, спортивний Евік, елегантний галант і пузатий грандіс. І ось воно, все ж таки Аутлендер, старий кузов, робочий конячок. Срібна, красива, потужна. Чекати – тиждень. Пригнали раніше, через днічотири, правда десь о пів на шосту вечора, з усім пакетомдокументів. Я сиділа на телефоні, і коли привезли номери, ярозмовляла з менеджером. З криком: "підйом! " я переполошила весьбудинок і через 20 хвилин ми були в салоні та отримували красеня.Мати в шоці з моєї спритності, батя — хотів спати, а я нібизадоволений слоник стрибаю навкруги.
Спроба номер два
Так, тепер мати мега крута і незалежна, я знову не в пошані, анавіщо? Усі справи готові та зроблені. Усі катаються, я стежу заточністю та часом внесення плати до банку. Набридло. Так не можна! Чим я гірший? Порівняно з мамою я заробляла на той момент удвічібільше! А чому б і ні? Поговорила на той момент зі своїм коханим, але ще не чоловіком. Вирішено, що братимемо, але не Кольт:) Поїхалидивитися. Я вмовила таки глянути на цю малечу… не допомогло… якоськраєм ока підглянула, що зовсім недалеко знаходиться салон Сузукі.Вкрадливим голосом: "мась, а може глянемо? ". За що потім довелося пожарі тепати, уфф далеко загалом ... Приїхали, в салоні народуобмаль. Свіфти я раніше бачила, Сексик — буквально пару штук.Зайшли. Озирнулися. Побачили. Полізли всередину (як же без цього? )Коли я сіла за кермо, звичайно полізла до всяких ручечок, кнопачок, бардачку та козирка. Чоловік потім тихо посміхався з мене. Але ясіла і зрозуміла, вона чекала, чекала саме на мене і саме вона. Мипознайомилися. Чоловік сказав, що йому зручно, а коли сіла за кермоя, то в нього з'явилося відчуття, що машинку домалювали навколомене. Червоний, повний фарш. Сяє у світлі ламп і вабить, вабить, вабить. Почуття просто заклинили! Захоплення не було меж! І тутслова закінчилися ... Знову метушня, гроші, банки, страховка, івласне розпис ... Ось так і вийшов подаруночок до всіх святнайближчого півроку:)))
Як ми її забирали із салону, це вже окрема історія…:)
(с) Я
PS люблю, целую, чекайте продовження:)
