як усе добре було…

Настав новий 2017 рік, я очікував від нього багато хорошого так Якрозраховував закінчувати свої багато справ, у тому числі йзакінчити машину... Сьогодні пройшов рівно місяць з дня смерті могонайдорожчого і найулюбленішого чоловічка, мого тата... Про ньогоможна розповідати багато, це людина, яка могла спокійно завестирозмову з коханою незнайомою людиною на вулиці., і людей вінзавжди якось міг зацікавлювати, в ньому було багато енергії( Я живв основному в колі своєї маленької родини і плани моїх батьків булизавжди і моїми планами. Пройшов місяць, а я якось досі не знаю защо братися і що робити… Пішов він дуже раптово, ми всі побажалиодин одному на добраніч, все було чудово… Море планів, море бажанняі за пару днів я собі сказав, що як все добре слава богу… А вранція виявив тата, що спить у своєму ліжку. Але без звуку його диханняі трохи побілілим.
Дуже скорблю і люблю. Так і 7 лютого ми мали їхати з ним увійськкомат і там він вирішував би мої запитання із закликом, аледо горя всього. Більше я не відчую і не почую його.
Дякую тобі тато за все і навіть більше.
Лада калина була його подарунком. Це був його подарунок до мого19-річчя.