ЗАЗ 968 Б2. Історія одного Запорожця
Історія нашого ЗАЗ 968 Б2 починається в 1977 році коли він виїхав зконвеєра Запорізького автомобільного заводу «Комунар». » покинувтериторію заводу, він був переданий у володіння інваліда на ім'яПетро.Громадянин отримував його в місті Суми, і по дорозі додомузаїхавши в місто Глухів вирішив припаркуватися на якийсь час. Топаркан погнув при цьому переднє праве крило і розбивши фару.
Перший власник, як і другий був із міста Середина-Буда, і весь шляхвід Глухова до С-Буди він їхав на ручному гальмі, що негативнопозначилося на технічному стані автомобіля (вийшла з ладу головнапередача) Петро володів Запорожцем близько семи років (з 1977 по1984 рік) встигши в перші два роки наїздити на ньому 21 тисячукілометрів, а на 5 років, що залишилися, поставивши його на колодкиа гаражі.
Як відомо, в СРСР автомобілі інвалідам видавали на кілька років, після чого автомобіль змінювали на новий. Так сталося і з цимекземпляром. Після 7 років використання 968-й надійшов у вільнийпродаж, де його купив житель міста Середина-Буда, що на СумщиніФедюшкін Олександр Володимирович, у якого він пробув з 1984 року ажпо 2019 рік. За 2019 рік Запорожець встиг змінити двох власників (обидва господарі були мешканцями міста Глухів, Сумської області).Якщо Олександр Володимирович наїздив на ньому за 35 років 4 тисячікілометрів, то Олександр і Дмитро наїздили за рік близько 700кілометрів. Крила перетворювачем іржі. Забавно, що при виконанніданої процедури виникла небезпека займання, оскільки з-під пробкибензобака випливло трохи бензину. На радість нового господаряспалаху не сталося. Також, маючи можливість, ОлександрВолодимирович замінив усі металеві трубки на днище мідними.
Але як же він потрапив до нас? Ось тут і починається всенайцікавіше. Сидів я якось увечері, гортав OLX і раптом натрапив наоголошення про продаж цього запорожця у Глухові. Ну думаю «Требадзвонити. З круглими фарами як і хотів» Зателефонувалися, контрольні питання про стан… загалом домовилися про зустрічнаступного дня.
Настав ранок, ще раз зателефонували (чи в силі огляд) і поїхали вобумовлене місце. При першому огляді Жужик дуже здивував, особливосвоїми дверима які зачинялися так, що будь-який Ваз міг бипозаздрити (тобто дуже м'яко). Але якщо говорити узагальнено, тозапорожець вразив тим, що на ньому не було жодного колгоспу:кузов, салон, оптика, шибки з написом «Пролетар», гума…все було рідне. Аоскільки це модифікація Б2 (для людей без однієї ноги), то в нійзамість двоконтурної системи гальмування (один контур на передні, інший на задні колеса) стояла одноконтурна ще з «Горбатого» ідвигун 30 л. С. Одні сюрпризи та й годі.
Так як же все-таки купили? А ось так…
Ми з батьком дивилися запорожець за добу до поїздки на море, тожчасу займатися ним не було. Домовилися після приїзду через 10 днівще раз зустрітися і забрати (завдаток вирішили не залишати). Так якмашина на чорних номерах, то не було гарантії, що її можна будепереоформити (в результаті виявилося, що все нормально), апереоформлення було ключовою умовою покупки. Все ж таки якщодокументи мертві, то немає бажання вкладати в неї час і гроші, аджевона по суті ніколи твоєї не буде. Ми приїхали з моря і вирішилизнову зателефонувати по запорожцю, але нас чекало прикрість. Якийсьгромадянин із міста Харків хоче його купити і вже готовий завдатокскинути. Тому Дмитро (на той момент господар Запорожця) відмовивнам у покупці посилаючись на те, що покупець із Харкова приїде усереду та забере, а якщо передумає, то заберемо ми (а справа була унеділю). Ми з батьком подумали, що ВСЕ! ВПУСТИЛИ! .. В прикростіминуло 3 дні.
Настало середа, і ми з думкою «А чим чорт не жартує? !» вирішилизателефонувати і дізнатися, проданий він чи ні. І виявилося, щопокупець із Харкова передумав, мовляв, «далеко їхати». Ми з татом.у тому в чому були, кинули буксирувальний трос у машину і поїхализабирати (гальма не працювали). До речі, Дмитро повідомивзапорожець все ж таки можна переоформити. Приїхали, завели, забралиключі з технічним паспортом і потягли додому в гараж втілюватимрію. . На щастя, все пройшло як по маслу, і в призначений день мипоїхали в МРЕО отримувати нові номери і тих. Паспорт.
Саме так з 22 серпня 2020 року Жужик став власністю сім'їМаксимович.
" а якщо передумає, то заберемо ми (а справа була в неділю). Ми збатьком подумали, що ВСЕ! ВПУСТИЛИ! .. В прикрості минуло 3 дні.
Настало середа, і ми з думкою «А чим чорт не жартує? !» вирішилизателефонувати і дізнатися, проданий він чи ні. І виявилося, щопокупець із Харкова передумав, мовляв, «далеко їхати». Ми з татом.у тому в чому були, кинули буксирувальний трос у машину і поїхализабирати (гальма не працювали). До речі, Дмитро повідомивзапорожець все ж таки можна переоформити. Приїхали, завели, забралиключі з технічним паспортом і потягли додому в гараж втілюватимрію. . На щастя, все пройшло як по маслу, і в призначений день мипоїхали в МРЕО отримувати нові номери і тих. Паспорт.
Саме так з 22 серпня 2020 року Жужик став власністю сім'їМаксимович.
" а якщо передумає, то заберемо ми (а справа була в неділю). Ми збатьком подумали, що ВСЕ! ВПУСТИЛИ! .. В прикрості минуло 3 дні.
Настало середа, і ми з думкою «А чим чорт не жартує? !» вирішилизателефонувати і дізнатися, проданий він чи ні. І виявилося, щопокупець із Харкова передумав, мовляв, «далеко їхати». Ми з татом.у тому в чому були, кинули буксирувальний трос у машину і поїхализабирати (гальма не працювали). До речі, Дмитро повідомивзапорожець все ж таки можна переоформити. Приїхали, завели, забралиключі з технічним паспортом і потягли додому в гараж втілюватимрію. . На щастя, все пройшло як по маслу, і в призначений день мипоїхали в МРЕО отримувати нові номери і тих. Паспорт.
Саме так з 22 серпня 2020 року Жужик став власністю сім'їМаксимович.
