Після покупки WeißesKraft чомусь відчував, що наступнийулюбленець буде ще старшим :)
Так воно і сталося. Обирали не довго, можна навіть сказатираптово.Як тільки в клубі з'явилося оголошення про продаж - відразувідправив повідомлення з бронею і почав з'ясовувати всі подробиці.Перед переглядом були побоювання про вік авто, наявність запчастинта інші нюанси, але любов до моделі взяла своє.З кожним роком їхстає все менше, а таких цілих — тим паче. ))
(троїв, заливав, глох — коротше все, що тільки можна.) Довелосяцілий день відкатати Дніпром у пошуках тямущого карбюраторника (увихідний — не густо). Вже надвечір знайшли і залишили в нього напару годин. Після відбудови та чистки за відчуттями була іншамашина — шурхотів як новенький, схоплював на ура, загалом — кайф..
Поїхали тест-драйвити на місцеву набережну. За кермом - звичновідмінний огляд, рідне розташування органів управління. Недивлячись на малий обсяг - бадьоренький моторчик. Приємно крутити:)
Загалом — машина-посмішка :) Їдеш і либишся ) так що по тест-драйву— безумовно залік. … І зібралися лише роз'їжджатися будинками (ми —до готелю), як сплив несподіваний чинник. Hauptmann навідрізвідмовився заводиться… Накрився паливний насос. Загалом, через цюдрібницю ми поїхали назад до Києва не на VW а знову на Hyundai (який Rotem), т.К. Після заміни виявилася текти бензину з-піднового. Їхати так до Києва не ризикнув — поруч свічки, бажанняспалити Гольф дорогою не було, як і часу чекати на ремонт уДніпрі…
Довелося чекати вдома. І ми були винагороджені за своє терпіння— кількома тижнями пізніше Hauptmann без проблем (не рахуючизламаної дверної ручки) дістався своїм бадьорим ходом до Києва. Зкомплектом BBS та парою мішків запчастин у багажнику))) Тепер разомйого любитимемо.
