Для мене ця історія почалася влітку 15-го року, жив я собі ігоря не знав, здав на права. Були деякі намітки з приводу того начому б їздити, але я автомобіль в свого життя якось особливо неуявляв.Все змінилося дуже дивним чином коли після деяких обставин умене на руках виявляються 2 пари ключів, страховка на мене на рік, техпаспорт і від ця японка.Про автомобілі я тоді не знав майженічого, крім того Як їхати і куди бензин лити… Далі починаютьсявсілякі пригоди. Потім у власника цієї селики з'явилося ще кількаавтомобілів, а вона залишилася стояти 2 роки на вулиці. Купапроблем, які я починаю потихеньку вирішувати, попутно розбираюся щотам куди пхати, а чого робити не варто) Зроблено багато.
Куплено більше живе тхнуло, але його за підсумком все одно довелосякапіталювати, попутно була замінена купчастих дрібниць у навісному.Так само досить багато замінено по ходовій + до всього я полагодивкупу дрібниць на кшталт того ж світла в салоні або робочого кулераі т.Д. Тепер працює майже все (за винятком того, що я самполамав))
Планую продати цю чухню
Або
Поварити, зробити обважування (замість битого) і заклеїти плівкою.Ну і катати, поки двигун не дрисне, а потім сунути туди який-небудь3sge. Рульову з гірдопідсилювачем пхнути. Знешумити. А то краю вжеТак то машина дуже кайфова, їздити на ній дуже приємно, це тобі нев тазі горбатиться. Мотор, незважаючи на один розподільний вал ікарбюратор, їде дуже бадьоро, навіть на газу, керування хороше івзимку і, особливо, влітку. Коротше, поважуха японцям, за те, щовони не такі рукожопі, як наші відродили і ще хз коли почали робитинормальні машини, які через стільки років дуже бадьоро катають понаших злиднях.
