Це моя улюблена машина. Я їжджу на ній 2 рази на день і 6 разівна тиждень. Коли я не бачу її з ранку. Мені стає сумно. Якщо я небачу її в кінці робочого дня в мене починає смикатися ліве око. Алеварто мені подумати, що зараз мій зад стикнеться з тканинноюобшивкою її сидіння, так все моє єство починає тріумфувати. Немаєдля мене приємніше думки, особливо з ранку, ніж думка: "я сьогодніне пішки ". І немає для мене кращого звуку, ніж сигнал дзвінка тафраза: "виходь братюнь, ми вже припарковалися біля твогопід'їзду"
