Не дивлячись на те, що за фактом це друга моя машина, я все ж таки вважаю її першою, оскільки колишня (теж 19-та) була куплена за техпаспортом без будь-яких довіреностей, і тому власником її я був чисто формально. Та й недовго. Ця ж була придбана вже цілком усвідомлено, після двох місяців цілеспрямованих пошуків і з повним переоформленням на себе.
У моїй сім'ї, на жаль, машини ніколи не було, вчити їздити не було кому, і тому велику частину життя я лише гіпотетично мав намір, коли-небудь, після вирішення житлового питання, обзавестися автомобілем. "Карбюратор", наприклад, у мене в голові не виникало абсолютно ніяких асоціацій. Права маю з 2009-го року, але реально вчитися їздити почав тільки в 17-му році, коли поїхав на заробітки в Чехію, і там з'явилася можливість і необхідність перейти до практики.
Перший досвід отримував на рідкісному, в наших краях, звірі під назвою FIAT Multipla (дорестайлінгова версія, та сама з куреним дизайном. Ми її називали "Жаба"), і ось уже з тих пір почало дозрівати бажання нарешті обзавестися і собі машиною. Причому "Жаба" мені настільки сподобалася, що сподівався придбати таку ж, правда на той момент у нас це уявлялося можливим хіба що у форматі євробляхи, бо розмитнити авто 99-го року за законом було не можна.
Але реальна можливість купити машину у мене з'явилася лише рік тому. Після чергової поїздки до ЧР, куди я рвонув у зв'язку зі швидким народженням доньки та необхідністю до цієї знаменної події серйозно підготуватися, насамперед фінансово. Саме тоді я зрозумів, що настав час уже придбати хоч що-небудь, інакше більше такої можливості вже може не бути. Досвідченіші товариші радили не зв'язуватися з карбюраторними машинами, і це наштовхнуло мене на думку звернути увагу на старі іномарки.
Бюджет був невеликий — максимум 1500 у.о., бажано за місцем, т.к. їхати дивитися машину за тридев'ять земель, не маючи жодного поняття, на що власне дивитися, чи тягати із собою когось із досвідчених друзів щоразу, відриваючи їх від справ, мені не хотілося. Кілька тижнів моніторив оголошення на предмет чогось відповідного, відштовхувався виключно від естетичного підходу — щоб зовні подобалася. І ось одного прекрасного вечора натрапив на продаж якогось Renault 19 95-го року, в характеристиках було зазначено, що машина на інжекторі, і ціна всього 1100 у.о.
Недовго думаючи, списався з продавцем і вже на ранок був у нього з грошима. Всі, хто міг би досвідченим оком оцінити стан машини, були зайняті, тому дивився я її сам. Пофарбована була "віником", виявилося, що продається за техпаспортом, і зв'язку з господарем у продавця немає. Прописка львівська. Проїхалися, начебто нічого. Загалом, за такі гроші у нас альтернатива була тільки у вигляді копійки, 3/6, ну може сімка і то в плачевному стані. А тут приємний салон, знову ж таки інжектор (нехай і моно), ГУР. Вирішив взяти для ознайомлення.
Зрештою, не пошкодував, що взяв. Насамперед тому, що саме завдяки такому збігу обставин я дізнався про існування цієї моделі і, трохи розкуштувавши її, вирішив, що загалом мене в ній все влаштовує, крім одного — відсутності мого прізвища в техпаспорті. Шукати власника в іншому кінці країни їхати туди для оформлення довіреності мені здалося не найкращою витівкою, тим більше, що технічний стан машини був, як виявилося потім, не найкращим.
Кузов варений-перетравлений, особливо місця кріплення задньої балки — там були наварені якісь короби, під обома порогами "коробочка", мабуть для посилення. Коротше, побачила вона напевно за своє життя. Ну і вирішив я її продати і взяти натомість таку ж, або щось із Опелів. Вектру А або Астру Ф. Почав моніторити все той же сайт, надибав таку ж 19-ку, теж 95-го року в дуже хорошому стані, та ще й хетчбек (моя була в седані), що важливо, т.к. по-перше, тільки хетчбеки мені й подобаються, а по-друге, практична сторона теж мала значення.
Є в мене одне геморойне хобі — гра на барабанній установці. І можливість при необхідності цю установку возити із собою за репетиціями/виступами була важливим фактором при виборі транспорту. Поглядав я на це оголошення цілих два місяці, поки продавав свою… і не встиг буквально на тиждень. Вирішив, що означає не мій варіант, і перейшов на пошук Опель Вектра А в кузові ліфтбек. Але за ту ціну, на яку я розраховував (1800 у.о. стеля), знайти нічого не зміг.
Локація пошуку — Нікополь, Кривий Ріг, максимум Дніпро і, звичайно, Запоріжжя. В останньому 19-х майже не було, а ті, що були, не схожі. Ну, в день продажу своєї першої машини вирішив я ще раз глянути Рено 19 по Запоріжжю, і диво! Знайшовся просто ідеальний варіант — хетчбек, 94-й рік, тобто ще французького виробництва, 1,7 движок (на колишній був 1,4) і найголовніше — мого улюбленого кольору — зеленого.
Недовго думаючи, списався з продавцем, домовилися подивитися її наступного дня. Взяв із собою нового кума, він таксист зі стажем, дещо в машинах розуміє на відміну від мене. Дружина моя з кумою скористалися моментом і попросили взяти їх із собою і завезти дорогою до кінного клубу, покататися на конях, поки ми поїдемо дивитися машину.
Загалом, по ходу виявилося, що і клуб, і продавець знаходяться відносно недалеко один від одного, та ще й на найближчій до нас околиці міста. Закинули жінок туди, куди вони хотіли, і поїхали до продавця. Як тільки я побачив свою майбутню ластівку, одразу відчув, що це воно. Не дивлячись на те, що по ходу справи виявилося, що віддає він її зі штампованими 13-ками, хоча на фото були 14-е титани, кузов подекуди був покоцаний, мене це все не засмучувало.
Насамперед тому, що це було швидше навіть у плюс — хотілося машину, до якої треба прикласти руки, все ж таки я людина творча і люблю таку справу. Коли своїми руками доводиш щось до розуму, то отримуєш більше задоволення, ніж від готового результату. Кум подивився її з ями, якихось суттєвих косяків не знайшов і дав добро на покупку. Трохи поторгувалися, і в результаті забрав я її трохи менше ніж за 1750 у.о. (якщо точніше, то за 47 000 грн.).
Коли сів уже сам за кермо і рушив слідом за кумом у зворотний шлях, то ще більше офігел від різниці у відчуттях між цією і колишньою машиною. Здавалося б, той же салон, але шумоізоляція краще, ходова не скрипить, гарний накат, працюють всі кнопки і крутилки. Загалом, небо і земля в плані тех. стану. Вже пізніше, коли поїхав на переоформлення, продавець детальніше розповідав про те, що він з нею робив — повністю змінював ступичні підшипники, відновлював моноінжектор, перебирав передню ходівку, змінював рейку. Коротше, робив для себе, але продав у зв'язку з необхідністю мати більш підходящий транспорт для роботи (в результаті він взяв Соболя).
З переоформленням у нас ціла епопея вийшла — експерт довго тер vin-код, наносив кислоту, знову колупав, покликав напарника, разом вони залишили мені ще купу слідів у різних місцях кузова — не подобалося їм, що метал під фарбою скрізь каламутний, а саме там, де набитий, він глянсовий. Мовляли, могли зішліфувати старий і набити поверх новий. Морочили голову з десятої ранку до другої години дня, в результаті відправили нас до центру криміналістської експертизи МВС (або якось так називається, точно не пам'ятаю), т.к. вони мають необхідні реагенти для точного вердикту, благо це було відносно недалеко від сервісного центру, де ми її переоформляли.
Там нас попросили залишити її, доки вони не подзвонять, у результаті за годину набрали і повідомили, що все готове, можете забирати. Експертиза за підсумком показала, що там все нормально, хоча сказали типу підозри. У результаті з горем навпіл ближче до закриття я таки дочекався омріяні нові номери та техпаспорт із моїм прізвищем у графі "власник". З продавцем ми в результаті спілкуємося досі, а через деякий час після покупки, гортаючи оголошення, я наткнувся на його обліковий запис тут і бортовий журнал моєї Жаби — так що вона на сторінках сайту не новачок.
За майже рік, що я їй володію, єдина серйозна поломка, з якою я зіткнувся, була коробка передач, і то з моєї вини — налетів на ґрунтовій дорозі на високий терекон прямо посеред колії і вдарив шток механізму вибору передач, в результаті, приїхавши в гараж, виявив, що не можу включити задню. У процесі вирішення цієї проблеми я дізнався, як знімати і ставити назад двигун, частково збирати і розбирати ходову, і ще багато чого цікавого про ремонт машини, про що докладніше вже у своїй БП напишу пізніше.
Зараз у планах відновити її до максимально заводського стану, в першу чергу кузов та його елементи, перевзути її в 15-ті титани, вирішити проблему з поганим рідним світлом. А в ідеалі — тюнінганути морду на зразок, як це зробив Breus. Ну, а якщо загалом — Жаба стала невід'ємним членом сім'ї, я жодного разу не пошкодував про своє придбання, та бажання змінювати її на щось інше навіть за наявності можливості не виникає. Це машина із душею, зараз таких не роблять. Нещодавно їхав на Хюндай Туксон — незважаючи на те, що машини зовсім різного рівня, я не відчув того затишку, який є в салоні 19-ї. Це як якщо порівняти естетичне відчуття від офісного приміщення та свого рідного домашнього затишку. А я людина домашня — тому намагаюся цю обстановку привнести скрізь, де знаходжусь.
- Механічна коробка передач
- Передній привід
- Машина 1994 року випуску, була куплена в 2021 році
- Renault 19 випускається з 1988 року






