Я не говоритиму, що давно про неї мріяв або щось у цьому роді. Аскона була куплена за потребою і випадково. Статут просити друзів звозити мене кудись у справах і після кількох ситуацій, коли у них не виходило, і всі мої плани рушилися повністю, було прийнято рішення купити авто з мінімальним бюджетом і не радянський автопром. Дно повністю живе, мотор шепоче, потрібно тільки поварити пороги, а так все в нормі.
Приїхавши на місце і оглянувши, зрозуміли, що з приводу мотора і днища він не збрехав. Ще одним бонусом виявилися свіжі, не просиджені, як у Опелей цих років, сидухи, а ніби з якоїсь Мікри 2000-х. На цьому плюси закінчилися, і почалися мінуси. Салон на трієчку, машина не свіжа, сперечатися не буду, але потріскана торпеда і рвані карти дверей не дуже надають їй шарму. Але як машина, потрібна для поїздок з пункту А в пункт Б, то плюсів виявилося більше, і машина куплена.
Дорогою додому виявилося, що спідометр і датчик палива не працюють. Трос я замовив, а плату на датчик палива прихимічу з Нексії, як робив це на Вектрі. І так як Аскона була попередницею Вектри, якої я завжди був задоволений і знаю майже від А до Я, то тепер є власником цього дива.
Я взяв машинку як засіб пересування, але не люблю, коли щось не так, і намагаюся це поміняти або переробити під себе, тому борт журнал порожнім не буде.













































