У 2002 році в місті Коростень я вперше побачив це "чудо", якестояло на подвір'ї вже якийсь десяток років і в салоні автомобілянавіть були постійні жителі (кури), які добре там облаштувались.Оцінивши ситуацію відразу відпав варіант, що вона заведеться ісвоїм ходом доїде до Житомира (150 км.) Насамперед накачали колесаі перевірили гальма після чого машину причепили до Москвич 2141 іза кермом був мій батько і я в ролі штурмана. За кермом як меніздавалося розвалюхи та й на вигляд це був так. Проїхавши кількакілометрів я побачив у дзеркало як з переднього лівого колеса йдедим та й машина почала дуже туго тягнути "вантаж". Чим справа і япобачив як почала злазити фарба з диска, як виявилося заклинилициліндрики і гальмівний барабан почав грітися. Дотягнувши машину добудинку вона ще простояла пару місяців на вулиці так як брат поїхавдо Києва заробляти на реставрацію. Мені на той час було 12 років, машина стояла просто в убитому стані і перше що спало на думку цеоблазити, все оглянути після чого я взяв цебро води і почав мити.Мив її довго і старанно. Пам'ятаю ще один момент, який мене до цихпір усміхає, коли згадую:— лазив по салону, крутив всякі ручки івирішив відкрити вікно, бо дуже був різкий запах у салоні. Урезультаті після того, як ссунув ручку, скло просто впало в двері ійого навіть не було видно. Моя дитяча реакція це паніка ... "млинець, зламав машину" караул.
Після цього машину довго варили і готували до фарбування, довелосяперебрати всі агрегати і замінити всю гальмівну систему ...
після цього шумка, музика.
Минуло 5 або 6 років і з'явився варіант покупки М412 у Києві водного родича який на машині їздив тільки влітку а в сніг невисовувався з гаража взагалі.
взагалі машинка була переоформлена на брата, а 407й був за довіркоюпереписаний на мене. Так і вийшло що він потрапив у мої руки і язайнявся ним після року простою в гаражі.
Спочатку думав що прихоплю пару тріщин але як вліз так і до цьогодня сиджу з ним віч-на-віч...
/>
Буду робити все що в моїх силах!
