Дістався мені цей автомобіль від тестя. Я копив на авто, хотів Таврію, але на нормальне авто грошей трохи не вистачало. У тестя та його сина є свої авто, і ще в гаражі стояв москвич. На ньому вже 3 роки ніхто не їздив. Вони мені кажуть: поки накопичиш на авто, візьми москвич, купиш акумулятор, страховку і поки поїздиш.
В автомобілях я майже нічого не розумів, і для мене москвич, якому було під 40 років, здавався чимось страшним. Але немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Придивившись до нього ближче, зрозумів, що стан кузова непоганий, та й капремонт двигуна був 5-7 тис. тому. Коли ми його готували до виїзду, тесть мені сказав: "Це авто треба любити, якщо до нього будеш ставитись аби як, то і їздити він буде так само."
Трохи поїздивши, я зрозумів, що москвич — це не страшно. Навколо багато людей, у кого був москвич чи є. Дає поради, навіть дають запчастини, так як раніше багато купували про запас.
Перед тим, як завести блог, я вже півтора роки на ньому їжджу, так що потихеньку записуватиму сюди те, що вже зробив, і про що робитиму в майбутньому. А кориду я назвав авто, тому що ця назва його кольору.















