Маздюха, настав твій час! Дорогам Німеччини, мабуть, навіть не підозрюючи про свою долю. Будучи пригнаною сюди, служила вірою-правдою старому господарю, не підводячи ніколи. Мля! Потрібно щось робити! Але, дізнавшись суму за якісне відновлення кузова, вирішив, що простіше буде продати Корівку, додати ці гроші і купити щось інше.
Так і сталося. Спочатку цей автомобіль мене нічим особливо не спокушав, купувався він лише тому, що був японським, був у хорошому стані і знав господаря. Минуло два роки, і я звик, якоюсь мірою полюбив машинку, хоча досі мрію про улюблену Тойоту кінця 80-х в ідеальному стані. Я ідеаліст, фанат - так, можна так сказати. Тому я дуже прискіпливий до роботи машини. Це відбивається на стані - все в ідеалі. За наявності вільного часу я буду писати легкою мовою про себе, про життя і про машину, про хорошу машину і про те, як ми живемо.
Мінуси, як для мене: мотор цілком економічний, проте досить овочевий. Це і плюс, і мінус, звичайно, я, в принципі, вже звик. Хоча 2.5 V6, звичайно, куди швидше. Кузов подобається. Хоч і не оцинкований, корозія його не долає. А де намагається — на неї чекає моя розправа. Ходівка, звичайно, жорстка (як і у всіх мазей, в принципі), але я це компенсую високою гумою (ну, вибачте, мені більше подобається так, ніж R16 і як на табуретці). Салон подобається. Нічого не скрипить, нічого не люфтить, все досить зручно, при цьому красиво і цілком сучасно, незважаючи на вік. Зроблено було чимало, незважаючи на відмінний стан спочатку. Писати не буду, що було, було.
Найближчі плани:
- Нові гальмівні диски та колодки по колу.
- Усунення всіх течій олії - кришка, трамплер, піддон.
- Хороша задувка днища та арок.
- Ксенон у головне світло.
- Хімчистка салону.
Думаю, для літа планів вистачає!






