Ось вона, довгоочікувана машина 99. Завжди хотів володіти таким авто, не принципово 08-9-99, хотів саме Ладу, але доля не дозволяла її придбати. Ще 2003-го чи 2004-го року їздив на море з товаришем на дев'ятці, вона мені так сподобалася тоді, а в той період у мене був москвич 2141 (до речі, теж машинка дуже хороша). Я вирішив купити дев'ятку у нього, коли дозрів, і почав говорити з цього приводу. Він мені пояснив, що продавати не хоче, бо є неприємні моменти в ній, а саме прогнила склянка номерна, і потрібно морочити голову з цим. Коротше, голівняк.
Друга спроба була в іншого товариша. Домовився, зібрався купувати, але знову не пощастило: за день чи два до угоди у нього пробило прокладку під головою, та й ремонт затягнувся. І тут мені підвернувся кадет. Машина була потрібна, чекати я не хотів, ну і забрав кадет за ціною нижчою, ніж дев'ятка. Потім було багато машин, але не було Лади.
Брат у мене влаштувався працювати водієм, і так склалося, що працює на дев'ятці. Виникла необхідність купівлі другого автомобіля для нього, оскільки фінансове становище не дозволяло купити дев'ятку. Тому шукали класику, в принципі, будь-якої моделі, бюджет на покупку був невеликий — до 2000 у.о. І тут звідки вона взялася, не знаю, підвернулося це диво — ВАЗ 099 за ціною класики. За скільки ми її купили, говорити не буду, щоб не виглядати ідіотом, бо стан це дуже дорогий, але про стан пізніше. Те, що ми побачили, нас загалом влаштовувало: машина на ходу, трошки підгниваючи, зробимо, подумали ми.
Зробили довірку, віддали наші останні гроші і поїхали по українським ямам. Грім чи ходовий, толі кузовом — не зрозуміло, але щасливі від того, що ми все-таки не на класиці, а на Ладі 099. Ось так стали ми з братом щасливими володарями ВАЗ 099.
























