З моделлю автомобіля я визначився ще в школі, дякую братику дев'ятці. Коли настав час, варто було тільки вибрати гідний зразок. Спочатку знали, що автомобіль піддасться серйозним доробкам, тому увагу звертали тільки на стан. Подивившись пару машин, зрозумів, що за наявні гроші взяти що-небудь без дірок нереально.
Ішов тиждень за тижнем, я все ніяк не міг покинути касту пішоходів, як раптом, йдучи в інститут, помічаю на синенькій, страшненькій. На запитання, якого року, господар відповів 5-го. Ми здивувалися, у 95-му вже не випускали авто з коротким крилом. Як з'ясувалося, це був 85-й (номер кузова 0004815).
Почали розглядати, перед нами стояла 8 рідного убого-синього кольору, на 13 штампуваннях з лисою гумою (справа була взимку), з синіми діодами в габаритах і коричневим шпоном замість молдингу. Мотор 1.3, 4 передачі і прим'ятий правий бік. Картина пригнічує, але при цьому ніде не було іржі, єдина дірочка була на рамці лобового скла. Після нарад вирішено було брати!
І ось настав той день! Ми зустрілися в ДАІ, і почалося: спочатку ми не могли відкрутити старий радянський номер, він прикручений старими радянськими болтами. Потім ми зібрали колону з 5-6 машин, оскільки з-за лисої гуми буксували на асфальті, злегка припорошеному снігом. Здолавши цю перешкоду, потрапили на стенд діагностики. Висновок: гальма не гальмують, підвіски немає і фари світять у різні боки! Через деякий час я забрав номери, приклеїв їх скотчем до скла і помчав додому.
І почалося!























































