Глава 1-я. Введение…
У дівоцтві машинка була темно вишневою. Потім, змінивши масть, перетворилася на кондитерський виріб з гіркуватим присмаком -тобто. Шоколадку.
Ми з нею знайомі з перших днів її життя.І це знайомство приємне дляобох.Хоча не позбавлено підстав вираз "машина потребує доглядуводія-і чим далі піде водій, тим краще для машини".
З січня 1974 р. Машинка вірою і правдою служить нашій сім'ї, невідшукуючись у гаражі, а активно переміщаючись по ямах і вибоїнах, які наша міська влада чомусь називає дорогами.
Одразу підкреслю, що це не "машина вихідного дня", а повсякденнаробоча конячка, зі своїм характером і своїми примхами, за що йнабула власного імені - "вАЗіліса Капризна" або просто -ВАЗя!
Як у всякого ветерана, не обійшлося без шрамів і поранень.Є в неїі персональна медаль на правих передніх дверях (фото додається) деЛадовська лейба прикриває вхідний кульовий отвір. (чоловік) дещодивно розрядив рушницю в праві двері ВАЗьки. Отримавши свою порціюадреналіну, ( "снайпер" при цьому отримав неабияку порціюненормативної лексики) ми з тестем, а він і був першим власникоммашини, вирішили "вбити двох зайців" - (все-таки справа була наполюванні)- і приховали від сторонніх око дірку на дверях інагородили машинку "медаллю За відвагу на полюванні".
Але більше на полювання ми на ній не їздили, віддаючи перевагувиїздам на рибалку. І звичніше і безпечніше.
