Після швидкого продажу октавії з'явилося бажання купити якийсь биток зі США. Захотів WAG, дивився Accord, RDX, F30, Camry, Q50 і багато чого іншого. Деякі навіть починав торгувати на аукціонах, але якось по бюджету не проходило, щоб було вигідно її сюди гнати. Розуміючи, який автомобіль я хочу, з'явилися такі критерії: за 270 л.с., автомат, гідропідсилювач, високий кліренс, не дуже дубова (за матеріалами) всередині. В результаті на горизонті з'явилися FX37 (QX70), X5/X6, Grand Cherokee, Durango, Murano, RX350, MDX.
Ікси відпали, так як я не хочу займатися їх ремонтами. Дюранго і MDX мають 7 місць, а мені вони не потрібні, у мене і дітей ще немає. Плюс до того, старий MDX вже виглядає пенсією, а новий стоїть як шатл. Чероке в рестайлі був дорожчим, подобався менше, і на пентастарі 3,6 він не їде. RX350 був як шматок мила, що зовні, що в динаміці. Залишився FX і Мурану (який ще й на варіаторі), але тут і порівнювати нема чого. FX торгували місяць, і нарешті вторгували. Минуло кілька болісних місяців, поки він плив, митнився, ремонтувався і фарбувався, і ось я щасливий володар японського преміуму.















