Я не дарма назвав цей автомобіль Сплячою Красунею. Як усі мипам'ятаємо за казкою — зрештою принц розбудив напівмертву красунюпоцілунком. Тільки в моєму випадку поцілунком сталадовідка-рахунок, а красунею — вже не молода "волга".
Історія почалася з того, що шукався донор кузова для моєї24-ки.
З цією ж машиною ми довгий час були сусідами по стоянці (мабуть, добрих 15 років! ) І всі 15 років, проходячи мимо, нам з батьком, якістинним волгоманам, дуже боляче було дивитися, як вростає в грунтзнерухомлена машина.
Ходили чутки, що пробігу на ній всього 5 тис. Але господаркатегорично відмовлявся її продавати.Спроби вийти на контактобривалися головою кооперативу.
І тут сам голова, знаючи певну зацікавленість, розповів, щодідусь-власник таки наважився.
Власник, дідусь-вдівець років 80-ти, що живе неподалік, доситьпривітно нас зустрів у себе вдома.
"дешевше металобрухту я її не продам! " - Сказав Дідок- "вона нова, яна ній тільки в Москву один раз їздив, та по гриби в Літочки, а таквона стояла. Так що дивіться самі."
Так само з'ясувалося, що Дідок — ветеран-енергетик ЧорнобильськоїАЕС, був відселений у 1986 році як і всі. У Прип'яті залишив таку жнеїжджену 21-ю "волгу" і багато- багато цінних запчастин іречей.Переїхавши до Києва було вирішено знову купити Волгу, і в1988 він бере з магазину цю машину.Оскільки їздити надто булонікуди, він з дружиною їздили за грибами за місцем, та йтільки.Потом дружина померла, і машина стала на прикол черезнепотрібність. .
." Я думав, дочка підросте, їй дістанеться, а вона посміялася і язрозумів, що нікому не потрібна моя машина. А мені вона дорога якпам'ять. Ось тому й простояла стільки. А зараз вік підійшов, та йвзагалі… Коротше, хочу 15 тис. Гривень.(1800$) Без торгу." —резюмував Дід-власник., прикидали, вирішувалися, збиралися, розбиралися ... Здавалося б:що таке 2 штуки доларів А машині-то ісправді 5 тис! Нова "волга" через 25 років! Через два дні Дід зключами прийшов на стоянку, розтин показав, що однозначно ми їїзаберемо, ні про яке донорство не йдеться! ... Матовий пластик, вмотлох струхлі сидіння.Піднімати килимок довго не наважувався.Коливсе-таки ризикнув, поролонова підкладка видала грам 300 води...Сталосумно.Але колупання викруткою по підлозі не просто підняло настрій- а здивувало! Під заводською антикоробробкою виднівся білий метал Удеяких місцях на зварних швах були іржаві плями, але хібапроблема? ! Відлягло ... Все поправно! "смикаю" капот. Павутина, шарпилу в палець, мох(! ) у стиках крила та бризковика (з північногобоку — більше :-))). Жахлива картина з цікавою перспективою!
Патрубки радіатора — потріскані. Втім, як і паливні шланги. Алепроводка! Я ніколи не бачив грамотно прокладеної заводськоїпроводки на Волзі! Коли кожний провід потрібного кольору, употрібній обплетенні в потрібному місці! І ізоляція, попри моїпобоювання, просто в ідеальному стані. Всі кронштейники, кріплення, хомутики - все по фен-шую! І найдивніше було для мене — це пломбина карбюраторі і тросі спідометра. Це означало, що рука "досвідченого суворого майстра" сюди не торкалася. А для мене цеголовне! У багажнику виявилося купа всякого мотлоху, три новіканістри і багато всяких ніштяків! Запаска в оригінальному чохлі зкишенькою, правильне укладання домкрата з насосом, і навіть ріднийзнак аварійної зупинки в штатному місці! Господар (дід) зазначив, що їх поставити так і не дійшли руки, бо лежать "як ізмагазину".
Двоякі переживання наповнили мене, батька. Але радість придбаннятакого чудового екземпляра взяла гору над реальністю поточногостану, і в голові тільки миготіли картинки про майбутній, швидше завсе, затяжний процес відновлення найбажанішого і найпрестижнішогорадянського автомобіля з легендарною абревіатурою ГАЗ.
" тому лежать "як з магазину". Двоякі переживання наповнили мене, батька. Але радість придбання такого чудового екземпляра взяла горунад реальністю поточного стану, і в голові тільки миготіли картинкипро майбутній, швидше за все, затяжний процес відновленнянайбажанішого і найпрестижнішого радянського автомобіля злегендарною абревіатурою ГАЗ.
" тому лежать "як з магазину". Двоякі переживання наповнили мене, батька. Але радість придбання такого чудового екземпляра взяла горунад реальністю поточного стану, і в голові тільки миготіли картинкипро майбутній, швидше за все, затяжний процес відновленнянайбажанішого і найпрестижнішого радянського автомобіля злегендарною абревіатурою ГАЗ.
