Дуже давно запала мені в душу, коли я був ще маленьким пацаном. У моїй родині ніколи не було Волги, тільки Москвич і копійка (яку я терпіти не можу), але у діда мого друга була саме 24ка, і коли я вперше її побачив, зрозумів: "ось воно" — та сама американська школа, шанувальником якої я був з найперших побачених американських фільмів. Загалом, йшов час, і в 2016 році я таки купив першу Волгу — це була 2410 1989 року випуску. До цього я ніколи не сідав за кермо Волги, їздив тільки на батиній заколхоженій копійці, бо більше не було на чому (Боже, як же мене дістала та копійка). І коли я сів у Волгу, я їхав і почував себе королем дороги, радості не було межі, незважаючи на те, що вона була в жахливому стані і буквально розвалювалася. Але мені все одно в той момент здавалося, що я просто пливу дорогою на чорному кораблі.
Ну і в перший же день Волга піднесла мені сюрприз: поки я доїхав додому, спалахнула лампа аварійного тиску олії. Коли я приїхав додому і вийшов з машини, то виявив калюжу олії і масляний слід, що тягнеться у напрямку мого шляху до будинку. Коли я відкрив капот, у мене почалася паніка — вся підкапотка була в маслі, я не знав, що сталося, і всякі погані думки були в моїй голові. Я швидко обрізав радіатор у місці, де його прорвало, і натягнув назад (благо, шланг був довгий), збігав на заправку, купив 5 літрів масла, залив і заспокоївся. Через кілька тижнів через фінансові проблеми довелося продати мою першу Волгу. Коли вона виїжджала в обрій з новим господарем, сльози наверталися — все-таки це була моя перша машина.
Ішов час, і думка про Волгу не покидала мене. Ну і ось через рік я таки купую 24ку, ще й першої серії (1972) на рідному салоні, з оцинкованим кузовом і в чорному кольорі. Я вам так скажу: 24ка перших випусків і 2410 — це дві різні машини, якість металу, якість збірки та комплектуючих зовсім різні. Моя перша 2410 була ну ооооочень гнилою — живого місця не було, щоб не було іржі та дір, навіть хромовані бампера і то були наскрізь гнилі. Коли їхав на ній, усе скрипіло, торохтіло і гуркотіло. Але ось першосерійка, враховуючи, що вона на 17 років старша, практично ціла, крім місць, де колеса піскоструминили по кузову, а саме підлоги багажника в районі колісних арок і підлоги в передній частині салону знову ж таки в районі колісних арок. Це зрозуміло, тому що їздили на ній без підкрилок, і колеса піскоструминили саме ці місця. В іншому ж оцинкований кузов зарішав — все ціле, жодної дірки, куточки дверей, пороги, крила — все ціле. Коли їдеш на ній, все тихо, нічого ніде не скрипить, напевно, через те, що в салоні немає пластику, а все зроблено з металу, та ж торпедо цілаком з металу. Загалом, Волгою задоволений, хоч і є чим займатися — робитиму, для цього я її і купував.




















