У далекому 1988 році моєму дідові, інженеру-механіку-самоучці, захотілося змінити свій старенький Запорожець на щось більше і солідніше. Вибір впав на Волгу. По грошах особливо було не дуже добре, та й дідові не було цікаво просто взяти і купити машину. Зваживши все за і проти, було вирішено зробити її своїми руками.
Перші 2 місяці пішли на проектування, підготовку місця збирання тощо. Далі деякі частини кузова були запозичені у старої ГАЗ 24 79-го року (звідти був узятий двигун з коробкою, дах, капот, кришка багажника). Потім пішли 2 роки кропіткої роботи, адже дід робив усе сам, а мій батько служив у Москві і не міг допомогти. Потихеньку машина вимальовувалася, дід власноручно варив кузов і все встановлював. ДАІ зареєструвало її як ГАЗ 2401. За розповідями батька, щастю дідуся не було меж. Машина вийшла в 3 рази дешевше, ніж була б куплена.
Вірою і правдою від'їздила 15 років, а потім, за непотрібністю кудись їздити, 5 років стояла в гаражі. У 2010 році мій батько, продавши старенький Сітроен, вирішив, що не варто стояти Волзі без діла. Разом з дідом вони викотили її в трохи іржавому стані. Були замінені крила, куплені нові диски, заново погрунтована і пофарбована. Звичайно, фарбування було бюджетне, лаком не покривали, а старенький двигун слабо тягне.
Я вчився їздити на цьому авто, воно мені дуже до душі, і хочу трохи, хоча б зовні, її доопрацювати. Оскільки я бідний студент, грошей поки що особливо немає, але планів дуже багато, і в міру можливостей щось робитиму і опишу це в блозі. Дуже хочу довести її до розуму, хочу віддати данину дідові Анатолію, адже він помер у 2011, через півроку після її відновлення.
PS Відразу після того, як машина була зібрана, дід прозвав її Ольга Анатоліївна. Анатоліївна від свого імені, а Ольга — простіше кажучи, від "Волга".












