У далекому 1988 році, моєму дідові (інженер-механіку, самоучка)захотілося змінити свій старенький Запорожець на щось більше ісолідніше. Вибір впав на Волгу. По грошах особливо було не дужедобре, та й дідові було не цікаво просто взяти і купити машину.Зваживши все за і проти, було вирішено зробити її своїмируками.)
Перші 2 місяці пішли на проектування, підготовку місця збирання іт.Д.
Далі, деякі частини кузова. Були запозичені у старої ГАЗ 24 79-гороку (звідти був узятий двигун з коробкою, дах, капот, кришкабагажника). Потім пішли 2 роки кропіткої роботи (т.К. Робив він усесам, а батько мій служив у Москві і так само не міг допомогти).Потихеньку машина вимальовувалася, дід власноручно варив кузов, всевстановлював. ДАІ (правда в техпаспорті записана як ГАЗ 2401). Зарозповідями батька, щастю дідуся не було межі) Машина вийшла в 3рази дешевше, ніж була б куплена.
Вірою і правдою від'їздила 15 років, а потім, за непотрібністюкудись їздити, 5 років стояла в гаражі. У 2010 році, мій батько, продавши старенький Сітроен, вирішив, що не варто стояти Волзі безділа:) Разом з дідом вони викотили її, в трохи іржавому стані. Булизамінені крила, куплені нові диски, заново погрунтована іпофарбована. Звичайно, фарбування було бюджетне, лаком непокривали. Вже старенький двиг слабо тягне).
Я вчився їздити на цьому авто, воно мені дуже до душі і хочу трохи, хоча б зовні, її доопрацювати. Оскільки я бідний студент, грошейпоки що особливо немає, але планів дуже багато і в міру можливостейщось робити, і опишу це в БЖ.
Дуже хочу довести її до розуму, хочу віддати данину дідовіАнатолію, т.К. Він помер у 2011, через півроку після їївідновлення.
PS відразу після того, як машина була зібрана, дід прозвав її ОльгаАнатоліївна.
Анатоліївна від свого імені, а Ольга простіше кажучи від "волга".)
