Це друга моя Волга. Першу купив в Ангарську, стан був ахтунг. За пару років привів її в порядок: замінив крила, проводку, капіталка ДВЗ, салон і т.д. Коли настав час їхати в Київ, порахували, що на машині коштуватиме стільки ж, скільки і на поїзді. І поїхали. Завантажили домашнім скарбом і наприкінці листопада 2004 виїхали. Приїхав 20 грудня 2004 р. Їхали три тижні.
У Києві їздив на ній ще близько року, закінчився техогляд і машина почала привертати нездорову увагу даішників. Після особливо дорогої зустрічі з черговим ублюдком у погонах задумався про купівлю машини з місцевими номерами. До того ж у дворі якомусь свідомиту потрібно було згорнути в трубочку російські номери і розбити скло. Якраз здали роботу і на руках було близько 900 уе — на ці гроші і розраховував.
Частини передніх крил, коробка від ГАЗ-69 з метровою висоти ручкою в салоні. Хазяїн, перекуп, дуже здивувався, що я відмовився. Домовилися на перегляд ще одного дива. Господар клявся, машина цукерка, все життя в гаражі, його померлий батько останні роки життя присвятив її ремонту. Приїхали до кооперативу у Святошин, гараж щільно заріс полином та іншою рослинністю. Через півгодини бійки з бур'янами була відсунута стулка, і з-під павутиння постала трійка з роздертим підкапотним простором, лютою купою дикого колгоспу, перемотаними ізолентою шлангами, що розтріскалися, і подібною єрессю. Кермо обсипалося на підлогу, як і інший пластик. Хазяїн, молодий хлопець на Газелі, сам здається остовпів від побаченого, але пообіцяв знайти акумулятор "якщо ми точно купуватимемо".
Я вже впав у тугу від таких машин, але черговий дзвінок і господар запропонував зустрітись у нього на роботі. "Якщо ви точно приїдете, я приїду на Волзі". Чесно, це було свято. Перша машина, на якій господар їздить. І ось, ранок зустрічі, ми у Дарницького вокзалу, і серед сіро-білого череди безликих іномарок світиться вона. Вийшов господар, відкритий капот, салон, все акуратно, болісно без питань, прокотилися — рве і їде, правда міст виє, ну і пес з ним, ходо допоможе. Ну і за скільки продаєте? — Ну, якщо завтра заберете, то 650 уе…
Та хоч сьогодні. Наступного дня довірка на три роки (більше тоді не робили — чергова підлість влади), ключі та. Удачі. Я на новій Волзі.













