По закінченні 5 років володіння чудовим авто Buick Roadmaster і у зв'язку з переходом від романтичної юності до практичної зрілості, все більше почав задивлятися на фулл сайз SUV природно американських виробників. Після заміни в Бьюїке двигуна, 2-х коробок, радіатора, стартера, трамблера, всього по електриці, ремонту кузова (після невдалого попереднього ремонту минулого господаря), на мене чекали кілька років безпроблемної щоденної експлуатації, коли відкриваєш капот 1 раз на 2 місяці, щоб не забути, якого кольору двигун. І хоча Бьюїк як і раніше радував, починає хотітися чогось більшого, зробити крок кудись вперед. Нормальний фулл сайз і вже майже розчарувався його знайти, несподівано запропонував продати Його величність, як Бьюїк, і так само був зручний для перевезень негабариту. Форд. Що ж у ньому оптимального, скажете ви? Бобик, як бобик. Проміняв ексклюзив на звичайний говноміс? Тоді думав інакше: головна перевага — розмір. Він оптимальний. Вище, ширше і довше Шевроле Тахо. Натомість коротше сосиски Субурбана, що додало зручності при їзді у трафіку та парковках. Дизайн? Швидше вдалий, круглі форми, що не застаріває. Біодизайн салону, великі овали виглядають сучасно і не викликають відчуття старого дроволіта, як убогий квадратизм, що підкреслює дешевість і старість того ж Тахо. Форд у ті часи клав на лопатки GM і за дизайном, і багатьма технічними рішеннями. Простор салону захоплює! У нормальному положенні між сидінням водія і заднім диваном можна просто загубитися! Просто лімузинний legroom для пасажирів. Знову ж таки, в порівнянні з Тахо, в якому ще трохи і колінки вдавлюються в спинку водія. Різниця у просторі видима неозброєним оком! + є 3-й ряд сидінь, дуже іноді потрібна річ (який Тахо позбавлений). Сидіння зверху шкіра + дермантин з боків. Маса підсклянників, кишеньок, величезний бокс у підлокітнику водія, в якому може сховатися п'ятирічна дитина! Дуже все зручно. Але по дизайну передка все ж таки Тахо влаштовує Дішн. Харизматичний суворий двоповерховий! Але Дішн все ж таки сучасніше, і головне — він БІЛЬШЕ, більше у всьому! За кермом такого величезного позашляховика спочатку перебуваєш у стані дикої ейфорії! Адже він більший і за Крузака, і будь-якого іншого популярного великого позашляховика, на яких їздять "Ці". А тепер ти сам, який нещодавно дивився боязко знизу вгору на "Цих", тепер сам сидиш навіть вище "Їх", і вже інші в малолітражках думають, що ну його з тобою зв'язуватись... Реально піднімається самооцінка на дорозі.
Машина мені дісталася дуже гарна, неубита. Не фарбувалася, пороги всі ціленькі (дуже у багатьох згнивають). Всі ці 3 роки машина не завдає проблем, хоча кілька маленьких ремонтів було. Про технічне обслуговування, що ламалося, і про приховані косячки та родові болячки напишу в борт журналі. В цілому, прекрасний і надійний everyday car, якому хоча майже 20 років, але в якому ви заїжджатимете на обслуговування максимум раз на пів року, на відміну від тих же "свіжих" Вагів, Ренджей та іншої преміальної принади. Завдяки обтічному нестарому універсальному дизайну, на якому не соромно з'явитися серед нових "великих" авто, 80% людей просто не можуть визначити, якого ж року випуску ця Бегемотіна. Особливо вводить в оману, якщо ви поміняли оптику на красиву, сучасну з лінзами та світлодіодами. Добре, цього добра в Америці на цей кузов багато, як бруду! Напевно, одних фар видів 25! І це ще 1 плюс Фордів, і чим вони відрізняються від GM, вибір тюнінгу та оптики незрівнянно більший.
І ось ми підійшли до питання образу. Коли захоплення від розмірів ліг, з розчаруванням почав звикати, що ця машина в стоковому вигляді абсолютно нецікава! Вона просто жодна. Та велика, але млинець, ніяка. На відміну від шикарного ексклюзивного Бьюїка, на якому тільки й робиш, що збираєш лайки та посмішки людей, а також море охочих поспілкуватися та сфотографуватися, до цього швидко звикаєш. Треба було щось придумати, як це так, мати американську машину, і при цьому її ніхто не помічає, і навіть ти сам її якось почав соромитися. Треба було якось підкреслити її особливість, перетворити на машину свято! Адже це USA SUV! А що йде будь-якому USA car, що підкреслить його американістість, що додасть нарядності та харизми? Насамперед друзі на СТО відкопали в купі мотлоху і продали мені чудовий полірований до дзеркала німецький кенгурятник Delta. Напевно, найкращий, який можна сюди поставити (не люблю чорні дужки від ліжка з окулярами push bumpers). Морда відразу "повеселішала", і це було не те похмуре "зелене болото". Потім мені здався похмурим чорно-сірий пластик сходів і передньої губи, крім того, на ньому дуже добре і контрастно виглядав бруд, відразу після миття. Вирішив пофарбувати їх у колір обважування та розширювачів арок, як на рестайлінгу 1999 року, дуже вдале рішення, як на мене, і бруд не так видно, і авто виглядає товще і масивніше!
Після цього настала черга фар. Наскільки ж мені набридли ці помутнілі та сліпі оригінальні "очі старого"! Із них і треба було починати! Згодом, через 2 роки, купив ще раз вже інші фари, тому що перший комплект із серії "подешевше" виявився не дуже. Постійно перегорали світлодіоди та інші запотівання. Поставив комплект, що зараз на фото. Потім настала черга стопаків, хотілося їх теж хромові. Потім і їх поміняв на світлодіодні, теж хром. Взагалі хромоманія почалася! Оптику по колу змінив двічі, грати радіатора теж змінив 2 рази, поки не поставив цей хромовий "пекельний полум'я". Потім від Лінкольна Навігатора купив хром диски, хром роги багажника на дах (вони шалені). Хром накладки на дзеркала та ручки дверей приїхали одними з перших. Хром накладки підвіконних молдингів, а також хром вітровики за 100 $. На замовлення в майстерні байкерів виготовили хром захист порогів, пару хром молдингів на задню ляду і хром накладки на задні чверті. Ці ж байкери мені подарували хром гофри на дроти, безглуздо чорніли з хром туманок додаткового світла на кенгурятнику. Також пригнічував огризок глушника, який був приділений, а замість нього з'явився інший, розведений на 2 сторони, симетричними хром гарматами! На дах поставив траківські габаритні вогні, знову-таки на хром платформочках. Внизу під переднім хром бампером, нижче за пластикову губу, з'явилася хром губа. Навіть задні бризковики прикрасилися хром накладками з веселим Роджером. Але найбільше мене радує маленька хром кришечка, що прикрашає основу антени (вона дісталася так само від Лінкольна Навігатора).
В самому кінці, коли вже "хромувати" було просто нічого (стійки дверей не в рахунок, вертикальний хром у стилі порш каен туди не підходить, він ніби дробить машину), вирішив поставити грати з полум'ям на передні крила. Довго сумнівався, але вирішив спробувати, оскільки вони поєднуються ідеологічно і з дизайну з полум'яними гратами. Досі сумніваюся, але вони швидше подобаються, ніж ні. Взагалі вийшло те, що вийшло, але тепер машина радує і мене, змушуючи обернутися і помилуватися, як колись Бьюїк, і майже всіх навколо. Спочатку переживав, чи не дуже багато блищить, чи не виглядатиме безглуздо і вульгарно? Вийшла машина свято, якою і має бути правильна американська машина в наших краях. І зараз це найпомітніший Експедишн в Україні, який тепер приваблює, дивує та радує всіх, хто його бачить! Про технічні моменти експлуатації та враження від неї ділитимуся у бортжурналі.







