У далекому 2003 р. Якось поїхали ми з родиною відпочивати наозеро. Літо, погода чудова, пташки співають, шашлик пахне:ніщо немогло нам зіпсувати літній релакс ... Але тут звідки не Візьмися —вітер, хмари, дощ, гроза, кошмар і жах… А місце, де ми відпочивалигарне, але трохи Богом забуте, тому як розумієте, не дороги тудинормальної, не цивілізації навколо немає. Звалити, наші жигулі 3-їмоделі (а на той час у нас в сім'ї був автомобіль Жигулі 2103)спритно сунувся в колію і безнадійно застряг у болоті. І тут немовяскраве сонце серед темної ночі, на горизонті з'явивсядиво-автомобіль німецького автопрому:escort... Як заразпам'ятаю:зеленого кольору, в кузові "хетчбек". Виліз з нього якийсьдядько, 30 секунд розмови, і ось уже вправно прослизає вбуксирувальну петлю, з другого разу дядько і фордівський переднійпривід зробили свою справу. Подяки не було межі, а зелений фордзалишив у пам'яті відбиток рятівника та зовні просто чудовогоавтомобіля. Тоді і прийшла ідея прикупити собі такого спритногофордо-друга. Через два тижні в гаражі вже стояв тільки-но пригнанийз Німеччини Ford Escort 1998 року в кузові "універсал" з бадьоримZetec об'ємом 1, 6 літра і 16 клапанами. Ось так для мене і почавсяновий час…час "дракона"

