Я довго мріяв про цю машину і в думках не міг собі її дозволити.Але це сталося - я став власником Ford Econoline e-150 1988 рокувипуску.
Історія покупки думаю така ж як і у більшості авантюристів, якимподобаються такі машини :)
для тих хто більше любить відео огляди:І так, дивився сайтипродажів авто, поки випадково не знайшов оголошення про продажмашини. За дуже бюджетну ціну, без нормальних фотографій і зпроблемами, машина не заводилася. Цінник хоч був і бюджетним, алеце все мої заощадження на той момент, до всього у мене. Вже булоавто яке потрібно капітально лагодити після останньої подорожі.
Через пару днів роздумів я вирішив зателефонувати за номером іподивитися цей диво автомобіль. Мені через тиждень.
Це були найболючіші 7 днів вересня…))
У результаті я подзвонив сам і машина виявилася ще у продажу і наНаступного дня я вже був у гаражі, де оглядав авто та розпитувавдеталі. Сказати по правді: "головий, такі машини не купують" ценавіть не кіт у мішку був... Машина стояла в гаражі зламаною 4роки, невідомо причина, але вона не запускається, це міг бутидвигун і все що завгодно. .
Але я вже встиг закохатися, тут було все як я хотів по скельцях, подрабинці на дах, по кріслах і дивані і колесо запаски ... Загаломпродавці в ціні виявилися не зговірливими та й їм постійно дзвонилиохочі зробити з цього авто "бензовоз" і діяти треба було рішуче -подумав я. "коли мені ще випаде можливість знайти таку машину"? Ах, та не багато про історію машини:Зроблена в америці, зберігся навітьдокументи від першого власника, потім на ній їздив посол Канади уКиєві, потім вона потрапила на фірму, де возила Директора іноді іпотім уже до сім'ї, у якої я купив Авто. Не знаю чи вірити в збіги, але я вибираю душею завжди і машина думаю обрала мене теж. Наставдень Х — ми приїхали в держ. Орган переоформляти машину, а тамвідмовляються на мене її оформити, тому що в даний момент у мене небуло місцевої прописки. У результаті мені допоміг друг і миоформили того дня машину на нього. Але все одно деньубили-отримавши номери я не міг повірити що машина тепер моя. Нанаступний день стало завдання, дістати машину з гаража. Приїхав наранок, викликав Евакуатор і машину тих допомоги, тому що навіть самкомпресор не мав накачати колеса. І тут виявилося, що ворота гаражапереробляли і тепер вони 2.25 заввишки, а машина на спущенихколесах 2.20 ... Ось невдача. У цю проблему включилися всі:я, мійдруг, син продавця з братом, евакуаторник і тих допомога, трохипідкачавши колеса ми почали тіло руху по гаражу і через хвилин 30 явже сидів за кермом виїжджаючи на своєму вені, який ледве проходиву дверний отвір ))Це не забуваємо.
Далі ми завантажили намиста і повезли до хлопців у гараж, яківзялися мені допомогти реанімувати форд і завезти його! Дякую за цеВіктору Балу та Стасу.
Про подальші пригоди розповім у наступних постах.
