Подорож до Криму на позашляховику Ч.4

ДЕНЬ 5
Ми прокинулися, пішли в їдальню поряд, щоб поїсти з Сірим супчика, підкріпилися, полегшало, пішли на пляж, поринули і попрощавшись зхлопцями пішли пакуватися. Речі в машину і збиралися виїжджати, аледвір маленький і переді мною стояла впритул Форза (чері Бонус)росіян, праворуч від мене 9-й лансер а по діагоналі праворучспереду нікого і виїзд з двору.Ми прочекали 2 години господарівФорзи, але нікого не було Ми розуміли, що тупонули не домовившись звечора з ними, але вже було пізно і коли б вони прийшли, було незрозуміло. Раком боком і з пріскоком виїхав я з двору і ми рвонулив бік Судака.По дорозі гори ставали все рідше і менш зелені, алевід цього по-своєму надзвичайно красиві. Синє море, якепереливалося в променях сонця, то спускалося до моря, наприклад усел. Рибальське, де йде дорога, зліва будиночки, а справа всьогомаксимум 20-25 метрів пляжу з гальки і все це намети кемпінги іт.Д. Генуезьку фортецю не влучали, часу не було. У нас за графікомсьогодні треба було бути в кінцевій точці, був би день, можливо б ізаночували. Далі по курсу була Феодосія, по дорозі зустрічалимісця, де багато було парапланеристів, вже пішла просто горбистамісцевість, але по-своєму красива. Феодосія… Така довга, так багатовідпочиваючих, у тому числі й жіночої статі, які бачивши нашогоРоджера з прапором і подаючи сигнальчик махали нам руками… Ми вжедумали, а може, ну його ті плани, залишимося тут? :))) Але стрималисебе і поїхали далі ... Перед нами їде Фронтера, заряджена попозашляховому, так ми в парі виглядали норм ) Колеги, будьтеуважні, тут довга набережна і купа пішохідних переходів, тому невтрачайте пильності. Маршрутка гальмувала на пішохідному, а осьФронтера і я з дикими вересками 32 коліс як у вантажівок, щозупинялися, зупинилися зліва і праворуч від Спринтера відповідно. Яскажу відразу, дівчатка на білій Камрі, ви дуже красиві… ми зСерьогою дивилися не на дорогу в той момент ))))) Проїжджаючипобачив через паркан люстру, що стирчала, і великі антени, як меніздалося нашого Дніпровського красеня Додж Рем, що і підтвердилося)Проїхали ми місто і попрямували у бік південного в'їзду наАрабатську стрілку до фортеці Арабат. Їхати було хвилин 30-40, дісталися швидко. Розуміли, що ще години три часу і Керченськийпівострів ми б обігнули :-) В'їжджаємо на стрілку, йде грейдерка зщебеню, машин багато з іноземними номерами, їдемо по ній іпід'їжджаємо до фортеці. Стан звичайно плачевний, заросла, напівзруйнована і другою світовою вже й природою випаленафортеця.Знайшли прямо біля дороги і ДОТ Великої Вітчизняної ташрами на стінах фортеці. Фортеця сама побудована турками ще в 13-мустолітті, від неї і назва Арабатської стрілки на скільки ярозумію... Коштує багато відпочиваючих біля моря та рибалок. Ну мивантажимося і в дорогу. Залишився останній марш кидок через піщанукосу. 130 км з них 35 км асфальту та села, а решта – це дикаприрода де немає НІЧОГО, крім браконьєрів тощо. Дорога товипрямляється, то знову закручується петляючи між кущами і травами, місцями в низовині трапляється волога, пісок і сіра глина, практично вся вона так звана пральна дорска, яка утворюється черезпровертання коліс на піску. Тут є два варіанти їзди, або ТОВООЧЕНЬповільно, або якнайшвидше, щоб колесо ніби парило над нею. Поїхалими останнім способом. Увійшов я в кураж і почав відчувати себегонщиком Дакара ))) швидкість 70-80 іноді 90, дорога весь часзмінює напряжение, вони перетинаються, дуже часто трампліни, мизлітали відриваючи всі 4 колеса від землі досить часто, але грунтм'який, короткі стрибки і не високі і тому машина почувала себевідмінно. Проїхавши засвітло і в сутінках потрапивши на асфальт, мизітхнули з полегшенням. Я тепер ще більше почав розуміти, наскількигонщикам важко, техніка жорсткіша, швидкісна і ділянки не по 100км, а по 600-800 км. Коли почалися перші пансіонати, з'явиласяширока грейдерка приблизно як 6 смуг. Ну тут я відірвався, включивши весь світ включаючи прожектора ми мчали по ній 100-110, обганяючи все на своєму шляху, яке в основному їхало 50-60 км/год, перепрошую у всіх за те, що залишав вас у густому тумані, але цебуло круто! І так ще через 1 годину ми дісталися додому, фізичновтомлені, але морально і духовно відпочили :-)
PS Що хотілося б сказати у висновку цього звіту. Відпочиноксподобався дуже! Крим взагалі унікальне місце, він гарний за своїму будь-яку пору. Місць, які варто тут відвідати просто сила-силеннаі я навіть не знаю скільки знадобиться часу, щоб усіх їх відвідати.З кожним разом як туди їжджу, знаходжу щось нове для себе.
Сама поїздка на подив вийшла досить бюджетна, на все про все (бензин, їжа, гульки, житло тощо) обійшлося близько 2500 грн. Налюдину, що досить прийнятно з них, найбільшими статтями витратстали житло (350 грн. Добу) та бензин (в середньому 12л/100 кмблизько 1300 грн.). Сказати, що Тарханкут варто відвідати, але тутслід враховувати, якщо ви любите комфорт та умови, то ночувати туту наметі не зовсім для вас. Місць для нормального ночівлі на самомуТарханкуті не багато, тут краще повертатися назад до Оленівки. Ми впринципі теж любимо умови, але одну ніч на Тарханкуті в наметіпережили чудово, у нас із собою була і прісна вода, так щодискомфорту ми не відчували. Пос. Сонячногірське, гарне місце длябюджетного відпочинку з компанією, ви не побачите тут пафосу Ялти, Алушти та інших «розкручених» міст, але тут у достатку молоді іколи у вас є компанія, відпочинок тут відмінний, до Судака доїхатипару годин, до Алушти близько години, поряд м. Демерджі, водоспад ібагато місць де можна провести час, якщо море набридло)
Дякую всім, хто дочитав звіт від А до Я, приємна Ваша увага. Всімблаг, нових відкриттів, подорожей та незабутніх відчуттів!
Нова церква сел. Малореченське поряд з Сонячногірським
Східний Крим
Дорога на Судак
Фортеця Арабат (арабатська Стрілка)
Фортеця Арабат (арабатська Стрілка)
Фортеця Арабат (арабатська Стрілка)
Вигляд з фортеці на Азовське море
ДОТ — пам'ять про Велику Вітчизняну
Ось вона знаменита гребінка або Арабатка в заході сонця
На заході сонця над озером Сиваш
Мчим дикими преріями )
Загалом шукаю новий прапорець, наш у Роджера вже як у справжньогопірата, на половину розсотався) У білому пісочному пилу На косікупа комарів, особливо ввечері, так що краще там не затримуватися).