Сьогодні я вперше в житті зламався(

День задався з самого ранку.
Непонятки їдемо/не їдемо в сусіднє місто, закінчилися все-такирішенням, що їдемо. По дорозі порвалася гумка, що тримає глушник іні, щоб одразу нормально прив'язати, ні, зробив по-козячому іпомчав…
Через два кілометри глушник почав знову шкрябати землю, дрітрозгорнув кронштейн, кронштейн відпав і зник, а глушник тим часомвідпав остаточно — прогнив у місці кріплення "гуся". Піддомкратив, вийняв, кинув у багажник.
Починаємо шукати, раптом щось від'єдналося або ще чогось...Нічого... Свічки нема чим відкрутити.Запас інструментів — домкрат іпара ключів.
Аварійка, вішаю "краватку" на дзеркало заднього виду і чекаємодива
Півтори години очікування — рятівник! Водій на Шевролі Авеозупиняється і запитує куди? На краватку і до в'їзду в гаражі! Якщочитаєш — спасибі тобі величезне дружище!
Машину залишаємо в гаражах . Мчимося на роботу.
Отже, світловий день уже закінчився, переодягаємося в робу, налобний ліхтарик і вперед шукати несправність. Ще на трасі думавна трамблер — це єдине місце, куди мої пустотливі руки ще недолізли. Відкричу, зачищаю контакти, начебто нічого смертельноготут немає. Чистенько, ну трохи окислено, ну олія десь підтікає.Стопе, з датчика Холла (начебто він) проводок стирчить. Не можебути, невже все так просто? Зачищаю, примотую ізолентою, ключ узапалювання... З полтичка! Ха! Ставимо машину в гараж, сьогоднінадто насичений день. І в цій битві ми ну точно не програли).