Fiat DOBLO поїздка до м.Татарбунари + прокол правого заднього колеса(вже як еталон поїздок)

Всім привіт!
У черговій поїздці на море з дружиною все як завжди. - пляж (до11:30 і не більше) - обід - сон - пляж (15:30 - 20:00) - вечеря (вино + пиво). Так от за 5 днів відпочинку, після кипишної столиці, Нам стало нудно.Ми з'їздили до Одеси напередодні(20/08/2019) прогулятися містом.
Жарко.А на асфальті ще +5-7
Помилкова була поїздка - дуже спекотно.З плюсів так це, що Я виявив "море Пива" за аеропортом, ну і природно затарився темним "дункель" ".

Потім закупилися продуктами і за фактом до центру в пробках так іне дісталися — повернулися назад.
Зворотний маршрут проклали" вздовж моря — через м. Чорноморськ (іллічівськ) і пос. Порту зі світовим ім'ям…

м. Чорноморськ (стара назва Іллічівськ)
Вітрогенератори в околицях сел. Грибівка
Так і повернулися до Курортного. День наче відпочивали від невдалоїпоїздки до Південної Пальміри, але дупа вже шукала пригод…
Погода у режимі гриль. І на наступний день і дні стабільно такасама
І пригода була знайдена. За багато років перебування на відпочинкуу сел. Курортне Ми не їздили в західний бік від селища. Поясню:напівночі м. Білгород-Дністровський (маленький і Ми його вже вздовж іпоперек досліджували) там маркет за продуктами нормальний "таврія-В". На сході м. Одеса (теж усе знайоме). На півдні, самособою МОРЕ. А ось західний напрямок абсолютно необстежений.
Глянув маршрут.
Їзди якихось півтори години та 63 неповні кілометри
Переконав Свою другу половинку на авантюру (як згодом переконався, це була авантюра чистої води). Розписав Їй (так Я і Сам чомусь буву цьому впевнений), що поїдемо вздовж берегової лінії з можливістюогляду (а можливо навіть і поринути) нових пляжів. Впевненостінадавала ще та обставина, що дорога (т1610) до селища від поворотуна смт. Сергіївка просто трішняк. Нещасних 12 км. Повзеш як післябомбардування. Гребані зерновози розбивають у мотлох будь-якепокриття (за підсипку просто мовчу — тупо пилу додає). Так ось наподолання цих 12 км. Шляхи витрачається до години часу. Завіртуозні обертання кермовим колесом Я промовчу. Також і за ходовкуз гальмами. "карлсон" під капотом дзижчить, але не змовкає.
Цивілізація починається лише після сел.Приморське. Це якраз 3, 5 км.прямий як стріла і рівний як скло дороги до сел. Курортне та заселище. Ось це те й збило Мене з пантелику (як потімвиявилося).
Глянувши на маршрут, зрозумів, що дорога одна і проблем жодних —стартували. Класна як стріла дорога закінчилася за 14, 3 км. Нав'їзді до сел. Базар'янка. Я як законослухняний водій за знаком "головна дорога" поїхав правом. Уздовж ферми (вірніше її руїн) тавиноградників дорога була явно "брошонка". Років 15 (! ) її точноніхто навіть не латав. Ну та гаразд, місця забиті (сезонні) подумавщо це норм і поїхав далі. За кілька кілометрів. Лавірувань міжямами (навіть ямищами) попалося з два десятки перепелів і триіндики нахабно шнурів прямо під колеса (шкода запис звідеореєстратора не додумався зберегти). Починаємо спуск у долину.Бачу попереду чудовий міст. Настрій піднімається (ну після проїздубіля ферми та виноградників з рясною живністю). Ага, не тут і було.Асфальт (давній як гівно мамонта) різко зникає з-під коліс, а домосту ще метрів 700-800. Ну, заспокоюючи Свою другу половинку, кажу, напевно, повінь була навесні і дорогу змило. Глянь, мовляв, міст у чудовому стані – їдемо далі. Пропетляли ґрунтовкою до мосту, а там в'їзд не виразний. Моя в істерику. Вийшла. Я заїхав на міст —чудовий міст. Зроблений добротно та давно. Чекаю Свою перелякануполовинку. Оглядаюся. Роблю панорамний знімок і офігеваю. З'їзд змосту такий же невиразний. Далі знову петляти косою-кривоюґрунтовкою, але вже більше - 1, 5-2 км. Далі на горизонті виднієтьсяпагорб. Дорога як під шнурку зроблена — пряма, але не зрозуміло, щотам за пагорбом. А раптом там дороги зовсім немає. За весь часперебування на цьому Богом забутому шматку дороги жодної(! )машини (ні попутної та не зустрічної) не проїхало. А провисіли Митам, на "мосту в нікуди" хвилин 25-30. Оглядаємось знову. Звертаємоувагу на пилові хмари в районі моря за селище Базар'янка (ми то познаку в об'їзд поїхали). Приймаємо рішення повернутися назад дознаку та ігнорую його рекомендації проїхати через селище. І знову Ямостом їду Сам і через відкрите вікно веду розмову з полохливою такоханою. Після мосту вже разом їдемо через нахабну дичину (зновбігали), руїни ферми та виноградники до селища. Благополучно йогоперетинаємо. На іншому кінці селища поду битий міст із таким жевбитим під'їздом до нього. Але тут хоч машини їдуть. На зустрічпари Молдовських номерів, три Білоруські машини проїхало і трактор.Настрій піднявся, але не довго. Від'їхавши від мосту 300 метрів, стали на роздоріжжі ПОЛЬОВИХ (пилових) доріг (! ). Судячи з ще не докінця пилу, що опустився, всі зустрічні машини їхали саме погрунтовці. Стоїмо міркуємо. Їде місцевий на вбитій у мотлох "копійці". Вереск (навіть не писк) сайлентблоків підвіски заглушуєрев ланцюга мотора (про натягувач мотор швидше за все і забув вжезовсім).Зупинив Його і запитав правильно Ми еден на Татарбунари.Чел із упевненістю заявив, що дорога, мовляв, одна — заблукати нереально. Я Йому говорю, що де одна? Он їх три одразу. Чел поржав ісказав, що вони як кіски то заплітаються, то розплітаються — аледорога це одна. Мля, переконливо.
Коротше дух авантюризму поки що був на висоті — рушили далі.
Ну що Вам сказати за таку Дорогу? Про дзеркала забув одразу. Хмарапилу піднімається з 5 км/год. Побачивши зустрічну машину, авральнозакриваємо вікна і після роз'їзду тільки через пару км.відкриваємо. Весь час спостерігали паралельно "дорогу", якавважається таки дорогою - Шабо - Татарбунари, але за фактом начебтовчора тільки пішли Німці... Усі хто їздять із дружиною та дітьмизнають режим "кущики", але в степовому районі вздовж моря це великарозкіш. І те, навіть коли були такі "оази" все одно доводилося до5-7 хвилин чекати опускання пилової хмари. Навіть був момент, колиМоя половинка сказала, що краще повернутись, Але Я вже не дозволявСобі про таке думати. Викрутився применшивши кілометраж домети.
Так і доїхали до м. Татарбунари.
Приїхали
Там погуляли, відвідали місцевий продуктовий ринок.<
Ринок Центральний
Пройшлися центром і рушили до виїзду. На світлофорі якось машинадивно задом водити стала. Притулився до узбіччя і виявив "подарунок" у правому задньому колесі. Судячи з зносу "подарунка", або Я вже другий власник його, або Я довго катав його з Собою. Алевраховуючи Свій "пиловий перехід уздовж берега Чорного моря"сумніви в походженні подарунка так і залишилися таємницею. >
І тут Я згадав, що якраз на в'їзді (тепер уже на виїзді) бувшиномонтаж. Доїхав без підкачування. Там і їхати було близько 200метрів. Мені пощастило – черги не було. Мене одразу в роботувзяли.

Витягнули "дорожній підарунок", зачистили, праймером пройшлися іремонтну латку приклеїли.

Реально все технічно і без зайвої метушні зробили. Поки колесоклеїли і ставили на машину Ну от і вже після балансуваннямонтується на штатне місце
> Я розпитав про альтернативну дорогу. Хлопці посміялися з Могомаршруту сюди і запропонували поїхати більшим колом, але нормальноюдорогою. Так і зробили.
На виїзді з м. Татарбунари

Ось так і виїхали з нового (відкритого Нами) чергового міста.
Зворотня дорога, по більшому колу, була справді на порядки краще запокриттям.

Нові красиві циферки в дорозі випали

Та й велике скупчення машин на дорозі теж вселяло довіру доякості та відсутності "дичливості" дороги.

Коло було по більше, але за часом навіть менше витрачено булополовина другого дня, а до Курортного залишилося 50 км. Шляхи
Так і закінчилася Наша "містечкова кругосвітка" на півдня.
Ну і не порушуючи традицій показання одометра на початку шляху.
>