Осінь 2017: Хови і бережи свою машину з очей геть! (подряпали)

Запис повний ненависті, гострих слів, які я не закреслюватиму іховатиму.
Приберіть від екранів дітей, домогосподарок, бабусь і дідусів, ілюдей з розхитаною психікою.

АСТАРОЖНА, БАГАТО БУКАВ!

Платні стоянки, зберігання машин, тупа голова, сум і смутоктуга.

— Купи собі гараж, і ховай там свою стару та раритетну машину —поїздив, покатався — сховай її в гараж! .. Вона вже стара, у неї єсвої болячки! — приїхав у магазин — вибери безпечне місце настоянці, що б там ніхто не шнигав і не подряпав її своєюкравчучкою— Відносись до неї з розумінням і повагою, якщо вже вонав тебе така рідкісна і тим більше кохана!
— вчи мат-частина і слідкуй за агрегатом — І не ногою, що хтосьвинен… Винен завжди тільки ти… Чому? тому що ти д******, і мізкамидумати не вмієш, а вмієш у цю голову тільки тупі анекдотизапам'ятовувати, жерти і заливати горілку. Для мене існує масаправил, законів і переконань. Не тому що я старий дід примхливий, атому, як я сподіваюся, у мене є мозок, і я вмію хоч трохи їмдумати. І життя це мене вчить шкірен день.
але не завжди. Часом реле роботи відключається і мозок не працює. Зроками я став поважніше ставитися до своїх старих дам. Їх у мене2.
Вони вже старі, і у них є як і у мене свої маразми і хвороби. Їїночувати надвір. Або в ідеальному місці, прямо під носом. Наплатній стоянці. Або якщо в іншому місті, у друзів, знайомих угаражі. Ідеальне місце це:Платна стоянка з шлагбаумом імаразматичним дідом охоронцем. Ідеальне місце - трохи далі відв'їзду, у поле зору будки, в компанії інших авто (ще доводитьсявибирати). Ні в якому разі не в далеких глухих кутах, в яких суть іперелазять через паркан вершники бензину.
Я люблю Краматорськ. Це місто мого дитинства де пройшли мої світліроки. Я люблю людей із цього міста, і із задоволенням приїжджаювідвідати сюди своїх стареньких бабусь та дідуся, маму та тата, свого друга-жигуліста та просто хорошу людинуDok2101
< Приїхавши в Краматорськ мені знадобилася машина, і я як завждиїздив на дідусевій машині. І часто, залишаючись у мами в місті, мені доводилося її кудись подіти.
Знаючи що у родичів є гараж, вони технічно відморозилися, і яособливо на них не розраховував.
Вихід простий — платна стоянка. Хулі складного? Увечері поставив —вранці забрав. Все одно я кректав і рипів старим і хворим серцем, ічасом без особливих потреб машину не залишав, а відганяв назад уселище, до діда. У гараж. Мені так спокійніше. Я вибрав стоянку, заНовою Поштою. З охоронцем і тим самим шлагбаумом. Приїхав дідвказав куди ставити агрегат, я його ставив у ті місця в які вінвказував. Ну, а місця під номерами, є їхні господарі на які вониставлять свої машинки. Зневажали там упиратися і паритися? паруразів, і все було збс. В один мій приїзд, поставити відро — дідспочатку вказав на одне місце, потім став за мною бігати і тасуватимої нерви в різні кути. Ну загалом без матюка не обійшлося, япоставив своє руде відерце в той кут куди він істерично замахавруками, дав йому ці жалюгідні папірці, і прихопивши батл пива пішоврозмірковувати і о******* від "піпець складного дня".
І тільки йдучи, і окинувши поглядом обстановку виявив що машинки настоянці, а ззаду них якась будова з дверима, і вдень там якісьдядьки не дуже свіжі і місцями з явного бодунища працюють. Чи тоангар та обладнання зі верстатами у них там, і якесьвиробництво.
випливло в пам'яті фото, як один чувак на візку підвозив у ті дверіякийсь агрегат.
Ну я повернувся, озирнувся, машинки всі стоять і місця розвернутисяз великим возом — там літак Руслан посадити можна! Між машинкамивідстань адекватна, навіть товста людина спокійно пройде, відчинитьдвері і нікого не зачепивши поїде.
Осіннього ранку я приперся за своїм відерцем, швидко обійшов іоглянув колеса, витер віконця від роси, завівся-забурчав, і поїхаву своїх справах до < span> dok2101.
По дорозі, на вулиці Південній рухаючись 60 км\год ледь не уклавякогось дуже в повному чаді п'яного діда на капот, який раптом зузбіччя рвонув мені прямо під значок автоваза з розпростертимиобіймами! Ну коротко приїхав я, витягнув свій зад з "рижика", підійшов до багажника, і смикнуло мене оглянути праве крило.
<
Ось така ось сцуко картинка б****. Нате! Рвані невеликі, алеглибокі і рвані. Фарба то стара, тому знялася трохи неохоче.Оглянувши місце, я собі відразу ж не напружуючи мозок представивнайпростішу картину:Вранці, підганяється агрегат з обладнанням таящиками, які треба вивантажити. Або завантажити.
і при чому терміново. Роблять це зазвичай ті, кого можна послати, іті, хто молодший і недосвідченіший.

А вранці ніхто працювати не хоче. Особливо якщо напередодні трохинастав на кришечку. Обходити купи машинок — не хочеться. Будемощимитися між машинками.
Ну, між двома Шкодами лізти не будемо, а повз жигуля — сам Богвелів., душа вимагає 100 грам, і тут раптом здалося що так все з******, і життя гівно, туманчик в очах ... І цим ось самимскринькою по кутку Рудої машинки так ОП-ЦА! І готово! Ну і хулі тутстрашного? Це ж Жигуль! Сука. Скачаш з бубном навколо неї, порошинки з неї витираєш, у гаражі їдучи ховаю під купи ганчірок, щоб старий мій дідусь на неї попіл з Біломорини не злякався.кретина почину задерти… До охоронця не ходив, не лаявся. Марно.Йому п****. Їм усім на всіх п****. Як в іншому дана тенденція івідносини між сучасними людьми:ВСІМ П****. Працівникам цього диво "скрині" - тим більше. Побили б натовпом, і машину спалили б. 43роки. Треба знімати люк бензобака, і їхати на підбір.
Дещо як зафарбував, щоб приховати залізну оголену шкіру.

Просто прикро. І так це невдачлива сторона, її все одно рівняти іфарбувати. Але... 40 років їздили, нічого страшного не відбувалося, а тут на тобі, на рівному місці. Я. Не додивлявся і не додивився.Не додумався.
Хочеш уберегти свою стару машину — сховай її в гараж. Та й взагалі, це вкотре вказує на те, що ці машини повинні їздити тільки навиставки, і можливо в рідкісні тематичні подорожі.
У нас люди ще не готові цінувати ретро автомобілі. Вони всі їхлюблять, і вони люблять ставити дурні питання і фотографувати біляних своїх "телечок", але вони абсолютно в цьому нічого нерозуміють. Закликаю всіх автолюбителів бути уважнішими до своїхконей, до людей і з повагою ставитися один до одного.
Можливо коли-небудь нам пощастить.

Всім дякую, всі вільні!