У день незалежності виходило до ряду 3 дні вихідних, але щоб усевстигнути, виїхати вирішили в п'ятницю після роботи заночувати вКишиневі й далі рушити до кордону. Ряду, хоч зазвичай їжджу там якгодиться, але не встиг вчасно перебудуватися і поїхав у другомуряду.Штраф 450 гривень. Вранці встали і попрямували у бікМолдовсько-Румунського пункту пропуску Скулені. На кордоні насчекало ще одне прикрість - на Румунській стороні зависла база іпровели ми там понад 2 години. Ось ми й у Румунії! Спочаткумісцевість являла собою звичніші для Молдови рівнини, розбавленігорбистій місцевістю. Першою точкою був каньйон (ущелина) Біказ, шлях до нього лежить через доглянуте та акуратне місто Пятру-Нямц.У місцевому молі змінили валюту, яка, до речі, необхідна лише дляготелів та купівлі сувенірів, в інших випадках скористалисяплатіжною карткою. Дороги скрізь відмінні й культура водіння вища, ніж у нас.
Ущелина Биказ
Далі гірська дорога, ліс, чисте повітря, надають нам, вже добрячевтомленим, сил для подальшої подорожі.
Озеро вздовж якого проходить гірська траса.
Наступний пункт призначення — місто Сігішоара, в якому ми малипереночувати. Приїхали туди до сутінків. У ті дні по всій Румуніїпроходили етнофестивалі, у місті багато людей — життя вирує.
Рано вранці чекає поїздка до тієї самої печери, з якої все почалося— Salina Turda.
Для тих, хто збереться їхати до Румунії, рекомендую це робити неу вихідний день. У неділю там була тьма народу. Черга на входичерги для спуску та підйому на ліфті та сходах, біля яких чергуютьпрацівники комплексу та пускають людей "порціями" — щоб уникнутитисняви. Стіни та стеля печери із солі, під ногами теж сіль, алетверда. Температура загалом 12 градусів. Скрізь поглядувідкриваються здавалося б штучні візерунки, але ні — те, що робилаприрода мільйони років.
На основному ярусі є місця для розваг:дитячі зони, колесо огляду.Ще нижче — озеро з човнами, які можна взяти на прокат.
Нижній ярус.
За планом цього ж дня ми мали рухатися на Трансфагараш, але черги упечері зайняли багато часу і ми вирішили заночувати по дорозі, авже вранці рухатися далі. Наступне ночівля місто Сібіу, заснованенімцями-саксами, яким він завдячує своєю архітекторою, саме в цьомумісті народився нинішній президент Румунії та німець за походженням— Клаус Йоханніс. Дорогою зупинилися в Городку Алба Юлія, поїлисмачно у місцевому кафе (не дуже просто виявилося знайти відкритекафе в неділю вдень), як потім виявилося, і там було на щоподивитися — це одне з найстаріших міст Румунії. Добираючись доСібіу, на заправках із вайфаєм знайшли та забронювали дуже гарніномери у місцевому пансіонаті. Після приїзду до Сібіу зновупрогулянки серед старовинного центру міста у супроводі звуківволинки. У Сібіу ми також потрапили на етнофестиваль.
Бог паркування в історичній частині міста.
Очі на дахах будинків.
Вранці нам мала бути далека дорога і Трансфагараш . Гори насзустріли густим туманом, були побоювання, що за ним ми можемонічого і не побачити. Румунських Карпат.
Трасса завдовжки 90 км. Зауважу, що на ній немає жодної заправки.Багато пансіонатів і готелів, можна переночувати прямо там. Вершинаперевалу, рослинності немає, видно серпантин Трансфагараша. Нампощастило, що ми потрапили туди в понеділок, машин було небагато, анапередодні, судячи з гугли — море, аварії та пробки. Подолавшивершину перевалу, через ліси рушили до Греблі Відрару, якапідперезає велике гірське водосховище. Висота греблі - 130 метрів.Начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівку навипадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"але черги в печері зайняли багато часу і ми вирішили заночувати подорозі, а вже вранці рухатися далі. Наступне ночівля місто Сібіу, засноване німцями-саксами, яким він завдячує своєю архітекторою, саме в цьому місті народився нинішній президент Румунії та німецьза походженням — Клаус Йоханніс. Дорогою зупинилися в Городку АлбаЮлія, поїли смачно у місцевому кафе (не дуже просто виявилосязнайти відкрите кафе в неділю вдень), як потім виявилося, і тамбуло на що подивитися — це одне з найстаріших міст Румунії.Добираючись до Сібіу, на заправках із вайфаєм знайшли тазабронювали дуже гарні номери у місцевому пансіонаті. Після приїздудо Сібіу знову прогулянки серед старовинного центру міста усупроводі звуків волинки. У Сібіу ми також потрапили наетнофестиваль.
Бог паркування в історичній частині міста.
Очі на дахах будинків.
Вранці нам мала бути далека дорога і Трансфагараш . Гори насзустріли густим туманом, були побоювання, що за ним ми можемонічого і не побачити. Румунських Карпат.
Трасса завдовжки 90 км. Зауважу, що на ній немає жодної заправки.Багато пансіонатів і готелів, можна переночувати прямо там. Вершинаперевалу, рослинності немає, видно серпантин Трансфагараша. Нампощастило, що ми потрапили туди в понеділок, машин було небагато, анапередодні, судячи з гугли — море, аварії та пробки. Подолавшивершину перевалу, через ліси рушили до Греблі Відрару, якапідперезає велике гірське водосховище. Висота греблі - 130 метрів.Начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівку навипадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"але черги в печері зайняли багато часу і ми вирішили заночувати подорозі, а вже вранці рухатися далі. Наступне ночівля місто Сібіу, засноване німцями-саксами, яким він завдячує своєю архітекторою, саме в цьому місті народився нинішній президент Румунії та німецьза походженням — Клаус Йоханніс. Дорогою зупинилися в Городку АлбаЮлія, поїли смачно у місцевому кафе (не дуже просто виявилосязнайти відкрите кафе в неділю вдень), як потім виявилося, і тамбуло на що подивитися — це одне з найстаріших міст Румунії.Добираючись до Сібіу, на заправках із вайфаєм знайшли тазабронювали дуже гарні номери у місцевому пансіонаті. Після приїздудо Сібіу знову прогулянки серед старовинного центру міста усупроводі звуків волинки. У Сібіу ми також потрапили наетнофестиваль.
Бог паркування в історичній частині міста.
Очі на дахах будинків.
Вранці нам мала бути далека дорога і Трансфагараш . Гори насзустріли густим туманом, були побоювання, що за ним ми можемонічого і не побачити. Румунських Карпат.
Трасса завдовжки 90 км. Зауважу, що на ній немає жодної заправки.Багато пансіонатів і готелів, можна переночувати прямо там. Вершинаперевалу, рослинності немає, видно серпантин Трансфагараша. Нампощастило, що ми потрапили туди в понеділок, машин було небагато, анапередодні, судячи з гугли — море, аварії та пробки. Подолавшивершину перевалу, через ліси рушили до Греблі Відрару, якапідперезає велике гірське водосховище. Висота греблі - 130 метрів.Начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівку навипадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"на заправках з вайфаєм знайшли та забронювали дуже гарні номери умісцевому пансіонаті. Після приїзду до Сібіу знову прогулянки середстаровинного центру міста у супроводі звуків волинки. У Сібіу митакож потрапили на етнофестиваль.
Бог паркування в історичній частині міста.
Очі на дахах будинків.
Вранці нам мала бути далека дорога і Трансфагараш . Гори насзустріли густим туманом, були побоювання, що за ним ми можемонічого і не побачити. Румунських Карпат.
Трасса завдовжки 90 км. Зауважу, що на ній немає жодної заправки.Багато пансіонатів і готелів, можна переночувати прямо там. Вершинаперевалу, рослинності немає, видно серпантин Трансфагараша. Нампощастило, що ми потрапили туди в понеділок, машин було небагато, анапередодні, судячи з гугли — море, аварії та пробки. Подолавшивершину перевалу, через ліси рушили до Греблі Відрару, якапідперезає велике гірське водосховище. Висота греблі - 130 метрів.Начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівку навипадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"на заправках з вайфаєм знайшли та забронювали дуже гарні номери умісцевому пансіонаті. Після приїзду до Сібіу знову прогулянки середстаровинного центру міста у супроводі звуків волинки. У Сібіу митакож потрапили на етнофестиваль.
Бог паркування в історичній частині міста.
Очі на дахах будинків.
Вранці нам мала бути далека дорога і Трансфагараш . Гори насзустріли густим туманом, були побоювання, що за ним ми можемонічого і не побачити. Румунських Карпат.
Трасса завдовжки 90 км. Зауважу, що на ній немає жодної заправки.Багато пансіонатів і готелів, можна переночувати прямо там. Вершинаперевалу, рослинності немає, видно серпантин Трансфагараша. Нампощастило, що ми потрапили туди в понеділок, машин було небагато, анапередодні, судячи з гугли — море, аварії та пробки. Подолавшивершину перевалу, через ліси рушили до Греблі Відрару, якапідперезає велике гірське водосховище. Висота греблі - 130 метрів.Начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівку навипадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівкуна випадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
"начебто у скелях на берегах водосховища досі закладено вибухівкуна випадок прориву греблі. Щоб була можливість уникнути затопленнядолини. Потім довгий шлях додому в 800 км. У районі Бухареста нанас чекали пробки, потім звичні для нас степові краєвиди. Проїхалиосновний румунський порт Дунаю — Галац. До ряду кількакордонів:Румуно-Молдавська, за 1 км. Молдовсько-українська. Рені, Ізмаїл і додому, спати… Ps хонда, довезла, не чхнула і непукнула:)
Коментарі1
Дуже круто👍