на початку все йшло за графіком, нас четверо, всі свої і знаємо хтона що здатний) за містом скрізь сніг, краса, дороги подекудиїжджені, інше — цілина. Вітер у обличчя звичайно доставляв, алегріла думка про те, що по обратку він буде в спину) перша серйозназупинка в кулиничах у веселому, хаваємо, перевзуємо носочки, заправляємо термоси і котимо далі. Скоротити, де вже йдемо вгорупішки, гріємо ноги та й на синглу стирчі не особливо заїжджаються, але все-таки їдемо далі, щоб доїхати хоча б до стариці, але доїхатидо неї не встигли., без нічого.Я з ілюхою і олегом проїхали, аАнтоша ні. І вже під кінець цього дійства все-таки лізу в рюк - і одиво, запаска то опиняється під престу! ставимо, гойдаємо, виїжджаємо вже темним. Перший відворот праворуч — і ми вирішуємо, що треба різати. Де дорогою, де дуролом виїжджаємо на берег білянапівзанедбаного табору навпроти Радянського. Дивимося карту — намцим же берегом уздовж Дінця аж до Рубіжного. Проте. По карті стежкає, а насправді… ми мали вибір — чи робити петлю до мосту біляСтариці, чи йти по льоду до Рубіжного. Ілюха, а потім і Олег, якнайсміливіші першими ступають на лід. Я з Антоном у ар'єргарді.через кожних 5 метрів огляд приблизної товщини льоду. Доходимо доіншого берега, там очерет ... Багато очерету, дуже. Ілюха починаєйти вздовж очерету вниз за течією, кажу йому, щоби посвітив даліліхтариком — ага, полину... Відбій. Починаємо заглиблюватися вочерет. Хто пробував - той зрозуміє) йде купа енергії, сил таіншого, і це навіть без велосипедів. А якби не було навігатора, тозагубилися в очереті - це 100-500%. Абияк знайшли вихід, причомуІлюха примудрився потрапити в силок на зайця)) вилазимо на лід, забираємо велі і пацанів і штурмуємо очерет. Далі мисливська стежкаі УРААСФАЛЬТКАКМИТЕБЕЖАЛИ! вітер уже в спину, але мені вже неїдеться ... В зарубіжному закидаємо в себе йогурти, солодке і їдемоасфальтом далі, десь іду пішки, щоб розігріти ноги. Під часчергової зупинки розумію, що під ногами не асфальт, а просто кіркальоду…а ми летимо…у Шестаковому я вже помер, попуток майже немає, та й легкові все…дзвоню родичам, щоб із кутузівки забрали.заберуть, тільки до кутузовки ще доїхати треба ... Сідаю, їдемо, начебто нормально їде, вітер у спину, лід на трасі ... До нього вжезвикли. Починаю подумувати, а чи не дарма я попросив менезабрати...І тільки опинившись у машині, розумію, що ні, недарма.
це я до чого все це написав...Якщо був "знак", що треба повертати, а тим більше 2 — то треба прислухатися…буде нам наука…
трек за посиланням
Коментарі2
Аміки не шкода на такому дубаку? Мені вилку ппц, як шкода, а на залоченій їздити не кайф((( Коротше, молодці, що катаєте незважаючи ні на що! Зимові покатухи - це мабуть не моє)))
у всіх крім мене (як пізніше з'ясувалося, масло пішло, у штанах сухо було) вилки працювали))