День другий. Кам'янець-Подільський
День третій. Хотинська фортеця
День третій. Водоспад Джурін та руїни Червоногорода.
День… коротше, Ворохта
Водоспад Труфанець та гора Говерла
Знову Ворохта та спроба піднятися на Драгобрат.
> Ворохта — Рахів — Великий Бичков — Червона
І нафіга я запитував про наявність доріг, якщо я неїжджу?
Пообідавши, вмившись і трохи прийшовши до тями, висунулисядалі,
залишилось якихось 60км…
Вже через пару-трійку км після відпочинку, дорога почала грунтовнопсуватися А незабаром асфальт і зовсім зник і ми поїхали по вжезвичним, кам'яному грейдеру.Я не можу пояснити чому ми нерозвернулися і не поїхали назад в цивілізацію, вже було однебажання — доїхати і оселитися.
Ми тоді ще не знали, що асфальт (хоч якийсь) ми зустрінемо аж через30-40км… Хоча ні, ми зустріли шматок шикарного, нового, свіжогоасфальту шириною в одну смугу і завдовжки близько 150-200м у селіНімецька Мокра, але про це пізніше. А поки що про те, що це були замісця. Ми і не знали в які серйозні та історичні нетрі мизаїхали…
В'їзд у село
Село засноване аж 1714г засланцями австрійцями, завдання яких булопостачати лісом соляні шахти в Солотвине. У першу світову село буловідбито чехами, які через нього проклали вузькоколійку (пропрацювала до 1990-х), щоб возити ліс, розвивати туризм та інше.вони ж побудували міст, що витримав найсильнішу повінь 1998р. Удругу світову село було під угорцями і в ньому було потужнеукріплене спорудження, щоб стримувати червону армію. У 1944 р. Селобуло взято нашими і майже всі місцеві втекли до Австрії. Сьогоднітам мешкає близько 5 німецьких сімей.
Їхали ми, їхали цією ґрунтовкою, і вже підбиралися до села НімецькаМокра. Вже вкаталися і перли по грейдеру 40-60км/ч.
Панорами, природа там шикарні, шкода що фоток там не робили, вжечас підтискало, на годиннику близько 16:00, а ми ще в дорозі і чорт-Знає-де. Та й дитя вже теж почало висловлювати своє невдоволення, цілий день їдемо-їдемо і ніяк не приїдемо.
Як я був радий, це не передати словами, якщо є дорожня техніка —значить є асфальт і це буде новий асфальт!
І він був, метрів 100-200, гарний, чорний, рівний, свіжепостелене))))
Проїжджаємо ми це селище і дорога робить різкий поворот наліво на90 градусів і через дерев'яний місток з крутим (високим)в'їздом/з'їздом починає йти круто вгору закручуючи в поворот. Апрямо річка та ліс у гору. Застрибуємо на міст, переїжджаємо його ігальмуємо місцевих мужиків, що топають назустріч:— Доброго дня, наМіжгір'я куди? — Прямо вгору і там за горою воно буде… - А асфальт? - Ну там за горою і буде. Та ти проїдеш! Точно!
Ну вгору, так вгору…
На якомусь із віражів зупинився сфотографувати через вікно щовнизу, машина знову заглухла на холостому ходу, ну так, мордоювгору стоїмо… Далеко летіти…
Їхали ми їхали… і виїхали на оглядовий майданчик Синевирськогозаповідника
Вниз, у Колочаву, хочу на асфальт! Ще трохи, цивілізаціяблизько! Дихали, оселилися
/>
Гостьовий будинок "олеся" (координати:48.5227773, 23.5074859)
Номер
> Оселилися з 10.09.17 по 14.09.17 за 2000грн зі сніданком тавечерею.
Витримала!
Далі вилазки тепер будуть звідси.
Загалом наш маршрут вийшов таким:Проходження цих 200км зайнялоблизько 9-10годин з зупинками. З них близько 30км шикарного новогоасфальту, 70км старого гарного асфальту, 50км убитого асфальту і50км грунтовки.Дежавю повторилося, чи задоволений тим, що навігатор нас тудиповів? — НІ!
Сподобалися ті місця, що проїхав? — ТАК!
Повернувся б ще раз у ці місця, які надихнули Гашека на написання "пригод бравого солдата Швейка" (всі події в оповіданні відбувалисясаме в цій місцевості)? — ТАК!
Далі буде…
"мордою вгору стоїмо…
Далеко летіти…
Їхали ми їхали… і виїхали на оглядовий майданчик Синевирськогозаповідника
Вниз, у Колочаву, хочу на асфальт! Ще трохи, цивілізація близько! Доїхали, оселилися
Гостьовий дім "олеся" (координати:48.5227773, 23.5074859). .17 за2000грн зі сніданком та вечерею.
Витримала!
Далі вилазки тепер будуть звідси. Загалом наш маршрут вийшовтаким:Проходження цих 200км зайняло близько 9-10 годин іззупинками. З них близько 30км шикарного нового асфальту, 70кмстарого гарного асфальту, 50км убитого асфальту і 50кмгрунтовки.
Дежавю повторилося, чи задоволений тим, що навігатор нас тудиповів? — НІ!
Сподобалися ті місця, що проїхав? — ТАК!
Повернувся б ще раз у ці місця, які надихнули Гашека на написання "пригод бравого солдата Швейка" (всі події в оповіданні відбувалисясаме в цій місцевості)? — ТАК!
Далі буде…
"мордою вгору стоїмо…
Далеко летіти…
Їхали ми їхали… і виїхали на оглядовий майданчик Синевирськогозаповідника
Вниз, у Колочаву, хочу на асфальт! Ще трохи, цивілізація близько! Доїхали, оселилися
Гостьовий дім "олеся" (координати:48.5227773, 23.5074859). .17 за2000грн зі сніданком та вечерею.
Витримала!
Далі вилазки тепер будуть звідси. Загалом наш маршрут вийшовтаким:Проходження цих 200км зайняло близько 9-10 годин іззупинками. З них близько 30км шикарного нового асфальту, 70кмстарого гарного асфальту, 50км убитого асфальту і 50кмгрунтовки.
Дежавю повторилося, чи задоволений тим, що навігатор нас тудиповів? — НІ!
Сподобалися ті місця, що проїхав? — ТАК!
Повернувся б ще раз у ці місця, які надихнули Гашека на написання "пригод бравого солдата Швейка" (всі події в оповіданні відбувалисясаме в цій місцевості)? — ТАК!
Далі буде…
"
Далі буде…
"
Далі буде…
Коментарі2
Тож гугл карти якось так завели… Можливо це та сама ділянка, тільки я їхав уже з Карпат. (Я про Ми тоді ще не знали що асфальт (хоч якийсь) ми зустрінемо аж через 30-40км) )О - досвід!
Я по приїзду додому, з Гугла дізнався що за рік до нашої поїздки бульдозерами пройшли схил гори і створили автомобільну дорогу Німецьку Мокру і Колочаву, що з'єднала.