Деякі джерела вказують, що саме французи стали першими кріпититаблички з номерами на автомобілі в далекому 1893. До Росії ценововведення дійшло в 1904 році, першим містом, де з'явилисяномерні знаки на машинах, стала Рига.Букваві цифри були введенітрохи пізніше. З Берліна, який з дозволу міської влади вписав передцифрами ініціали своєї коханої Йоганни Анкор.
У нашій країні спочатку не було єдиного стандарту для автомобільнихномерів. Квітів У Москві, наприклад, щорічно разом із проходженнямтехогляду видавалися нові держномери, причому їх колір постійнозмінювався.Старий номер можна було залишити собі (ними булиобвішані стінки в гаражах), а новий отримували в міській управі, сплативши податок. Для столичного автомобіля був аналогічнимвелосипедному, тільки більшим у кілька разів. Квадратні табличкикріпилися на передні та задні осі машин за допомогою шнурків, отвори для них просвердлювали на заводі. Але на такий спосібкріплення скаржилися водії – номер бовтався, дряпався об землю, гнувся об радіатор, бився об рульову тягу. Прислухавшись допретензій, управління міста видало указ про виготовлення вузьких тадовгих табличок з номерами, що відповідало світовому стандарту.
Останній зразок номерних знаків було введено у 1994 році, зараз їхвидають усюди, біла табличка із чорними символами. Літери та цифри, код регіону. Для номера вибрано лише 12 російських букв, які можутьбути продубльовані на латиниці. Принцип позначення коду регіону бувзапозичений у Франції.
Коментарі1
Так! Це точно вони.))