і знову адреналіновий рай...

чергове тренування команди "приборкувачів овочу" і чергова порціяадреналіну для моєї пральної машинки. Цього разу в меню овочевогосалату - були грунти. Як приправу пропонувалося стрибнути трампліні поставити овочі на дві лапи.Звучало привабливо.Темнота, ожеледь.Повороти з'являються з нізвідки.Кучки, ями.Різкий віраж.Зчасом відчуття що ти просто дивишся фільм. Не швидко, але дуженепередбачувано.Темнота рятує.Погано видно, усвідомлюєш все заднімчислом.Тільки що стрибнули трамплін.Йохо...Машина стала на дваколеса...Ухххх... Різкий поворот, замет, поворот... Емоцій море.Після 3-4 кіл закінчилося все банально — овоч, під керівництвомЖеки, був майстерно посаджений назад у ґрунт, де й мав пуститикоріння, довелося згадувати казки, тягне дід ріпку… хоча ні, нідід, нісан-навара справляється з цим краще, пікап все-таки :).
і т.Д. Серьога вважає, що я не туди крутив кермо в заметі — та я іне намагався машину випрямити :)! Я взагалі слабо розумів, де я іщо я роблю — відчуття за межею розуміння :). Загалом вечір-нічвдалася. Назад з автодрому котили весело. Коли я пропустив розворот— стало ясно, що треба їхати спокійно. Але як із ними можна їхатиспокійно? ! Так я перетворився на стріт-рейсера. Правда невдахи, алеце не так важливо :))) Було круто!