" Це маленький крок для людства, зате великий крок для мене! " - осьтак перефразовуючи Ніла Армстронга я почну свій сьогоднішній запис)Сьогодні хочу продовжити розповідь про цю тривалу епопею, зремонтом моєї машини ... Зупинився я на тому що машина стоїть на Бобагато в чому завдяки моїй не сильній силіщі і за допомогою 4 (! )Моїх товаришів. І додаткову фізичну силу привіз із собою)))
Загалом перекинули ми її по-божому )
Далі слідує мій індивідуальний вихід зі шпателем, щітками пометалу, розчинником і грунтом.Один вечір після роботи і вуаля:
Сошкрябал і змив залишки колишньої (вже засохлої) обробки кузова ізагрунтував…
Ракурс два) Здивувало зелене покриття металу під обробкою іпорадувало його стан)
Після пішов у справу шовний герметик, якого пішли дві повнітуби…
Намагався замазати всі максимально широкі шви та стики металу…
Додатково деякі стики точково підварювали, ґрунтували і оброблялигерметом…
Далі, вже за участю мого друга та кума за сумісництвом, ми облиливсе днище щільним шаром бітумної мастики з мовиллю…
Результат …
Результат, продовження )
Того ж вечора, вже за допомогою сусідів по гаражу, ми опустилимашину на колеса, чому я був дуже радий )))
Через кілька днів, я втомлений, але переповнений ентузіазму "чівотападелать" заявився після роботи в гараж і побачив таку картину…Мої товариші розкинули передок на молекули…<
Вколхозили педаль газу від 3110…
Ось так трос газу виходить під капот…
Я відверто ох*їв, але порадувався))))
А далі буде наступна запис )
Дякую за увагу.
Світ друзі, завжди ваш, Я!
TO BE CONTINUED…
Як то так…
Коментарі1
клас