Мій Lowville 2012

Минуло більше місяця з дня заходу, фотки вилежалися, так що мабутьнапишу і я свій звіт про Лоувіль 2012. Тим більше, що він у меневийшов трохи під іншим кутом, ніж у інших :) Починалося всетривіально — за день до виїзду машина розібрана, підвіска тількипомінена і невідрегульована, крісла розібрані, підкапотнерозібрано, тому що зам'яті трубки кондиціонера не дали можливостізібрати систему. Ну і компресор ми вже навіть не намагалисявстигнути поставити.Так і їхати на тест-драйв компресора в іншийкінець країни було б необачно.Так що вирішили обмежитися новоюпідвіскою, заміною насоса ГУРа і новим оригінальним бензонасосом($300+), на який покладалися великі надії з повернення зниклих 50кобил.Насос сфотати не встиг, але він був гарний — оригінальнийновий VDO 1998 року випуску, з колбою, поплавком та верхньоюкришкою.Для ВР6, по суті, це найнеобхідніший елемент.

Загалом, о 8-й ранку колона вирушила на південь, а я о 10-й тількиприїхав у гараж усе закінчувати. Думав, пару годин, і по обідіпульнем. У результаті о 6-й вечора ми тільки заїхали на розвал.Виїхали з Києва близько 8 вечора, коли мій сусід по будиночку, Roman-MERS, зателефонував мені сказати, що ключі у нього :) Так щоми відставали від графіка на 12 годин. Зрозуміло, початковий планбув навалювати, і машина була відповідним чином піднята. Щоправда, нові пружини одразу трохи підсіли, і в деяких місцях зад такизатирав, але не кримінально. У результаті до Білої Церкви їхалидесь 90кмч, а коли за Білою Церквою почалася дорога краще, явключив режим 140 на круїз-контролі, але не встиг радісно сказати "а-га! ", як зловив такий трамплін, що машина відірвалася відасфальту усіма чотирма колесами, а я мало не забруднив крісло.Приземлилися досить гладко, але до Умані їхали не більше 120. А осьтам, звикнувши до підвіски і спаливши частину 70-літрового бака, помчали 160.
У результаті до 12, через 4 години після виїзду, ми вже були вОдесі і, слухаючи навігатор, шукали свій поворот праворуч.Враховуючи, що на ту ж дорогу у колони пішло 9 годин, то 5 годинвідставання ми вже нагнали:При цьому розхід до Умані становив 8, 4л/100, а повний від Києва до Одеси 9, 3. Що непогано, враховуючисередню швидкість по бортовому комп'ютеру вище 120кмч.
Без особливих пригод до другої години ночі ми вже були на базі. Прицьому бонусом було те, що за всю дорогу ми навіть двірники жодногоразу не включили, на відміну від колони, яка їхала зливою. Загалом, розбудили Рому, занесли шмотки, і впали спати. Ранок "дня Ч"почався з наведення краси:p>
Мені було простіше, ніж іншим, так як у мене була помічниця:)Помившись і заїхавши в ангар заходився скручувати гвинти. Катясправно подавала ключі і чинила моральний тиск підтримку :) Доречі, вона походу виявилася єдиною дитиною на фесті, і, якнаймолодший учасник, отримала від тата з мамою приз у виглядісмачного морозива і прогулянки на пляж і назад у тата на шиї (хтоходив там сходами — той зрозуміє). Вищі бали:Пообідавши, ми пішли вбудиночок укласти Катю спати, але безсонна ніч далася взнаки, і митеж зрубалися, і в результаті поспали нагородження. Мудророзсудивши, що якщо я щось виграю, мене розбудять, ми отрималинагороду 4 години цілющого сну. Коли повернулися до ангару, всі вжерозсмоктувалися хто куди. Це мене трохи здивувало, тому що я думавщо ось зараз вся туса і почнеться. Але опен-ейра не передбачалося, шашлики роздавали в їдальні на тарілках, і ангар швидко порожнішав.то схожі :)
Ночувати вирішив на вулиці, тому що в перший вечір ангар, в якомупланувалося замкнути машини на ніч, був сповнений таких веселихтіл, що о 2-й ночі, коли я до нього приїхав, від радості менебачити мені ледь не застрибнули. На капот, після чого я швиденькозвідти поїхав і поставив машину подалі від свята. Але й на вулицібуло добре — дощу не було, і з машиною нічого не сталося.

На ранок на мене чекав невеликий сюрприз:за ніч пружини підсіли іпідкрилки в буквальному розумінні слова лягли на пружини. З цьогоприводу було вирішено організувати невеликий фотосет — благопомічниця і в цьому сильна. До речі, якщо комусь цікаво, якемаксимальне заниження можна отримати на корраді зі арками, підкрилками і заводським розвалом з 17х8" ЕТ30 205х40х17 - осьвоно:Помічниця встигала і знімати, і позувати:

< Навколо народ потихеньку вибирався з ангару і збиравсядодому. Точно нічого ніде не терло.Для цього у мене є секретневміння — регулювання гвинтів за 10 секунд:Загалом, через 10 секундвсе було готове до відправлення.

Але виїхали ми не додому, а в гості до порші мега-маніякуSergTurbo, і з цього, нехай пробачать мені адепти стенс-руху, длямене почалася найяскравіша частина Лоувілья. А як інакше можнаназвати день, в який вдається покататися на двох порше турбо різнихпоколінь, а в одному з них ще й за кермом! Все почалося зізнайомства з жовтою 944. Подивився, посидів, потикав пальцем урізні місця. Відновлення лише на рівні — ставлення до деталей дужесподобалося. Ну а якщо про машину — незважаючи на те, що це майжеВАГ, все дуже незвичайно:посадка, прилади, педалі. Шкода, не булочасу це все приміряти на себе як слід. Далі мене покатали в 911 3.3турбо (964). Враження були настільки яскраві, що я навіть забув їїсфоткати :) Основне враження я назвав би як брутальна чесність —сидячи в машині, навіть не за кермом, ти фізично відчуваєш, якпрацюють усі її агрегати. Таке відчуття, що в ній можна їздити безприладів — швидкість видно, чутно наддувши, оберти відчуваютьсявсім тілом. Хоч як це дивно, але хоч це й порше — у цій моделісуцільна брутальність і ніякого пафосу. Дуже сподобалася! Ну і надесерт мені дали в руки та ноги поводи від 450 коней на повномуприводі:

911 turbo в 996-му кузові - не найкласичніший порше, але як вінїде! Причому їде — це не зовсім правильне слово:просто переміщає. Зточки "тут" до точки "туди" - комфортно, без істерик, але дужешвидко. Натиснув на газ, переключився, глянув на спідометр, очікуючи побачити там звичні 60-70, а там – 120! Звідки? !
Враження від цього авто змішані:з одного боку, це найефективніший івідточений засіб пересування, в якому мені доводилося їздити. Те, як працює підвіска, двигун, трансмісія, просто дивує навіть за 10хвилин знайомства. З іншого боку, від 450 кобил чекаєш адреналіну, може, навіть якоїсь істерики, а її там немає. Все дужецивілізовано. Дійсно, супер-кар на кожен день. Сергію, дякую великеза зустріч і за задоволення від твоїх машин — завдяки тобі ярозумію, що моя авто-фанатська хвороба ще далека від крайньогоступеня :) І від цього подвійно приємно і почесно те, що я змігвипробувати щось із твоєї колекції від першої особи! Дякую!

На цій позитивній ноті і в піднесеному настрої ми висунулися наКиїв. Подорож назад нагадала мені старі добрі часи, коли ми з щемайбутньою дружиною любили стріляти на корраді на вихідні до Одесив гості до Che-Cat, і на це рідко йшло понад 3, 5 години. Бензонасосхитав, підвіска працювала, і я згадав, як це приємно - 180кмч накруїзі, притримуючи кермо двома пальцями і неспішно обговорюючи здружиною свіжі враження. Назад доїхали на одному диханні, місцямиперевищуючи 220, щоб поглумитися над якимось надмірно наполегливимрендж-ровером :) І в результаті ця поїздка привела мене до цікавоїдумки:стенс - це, звичайно, красиво і модно, але це не моє. Я люблюнавалювати :) Концепція авто повертається на початковий шляхгранд-туризмо, і після того, як будуть зроблені деякі модифікації, воно буде використовуватися якщо не повсякденно, то набагаточастіше. Елементи стенс-культури по можливості будутьвикористовуватися, але тільки тоді, коли вони йдуть не на шкодушвидкості та комфорту. Поки якось так, а далі подивимося :)
і те, як воно вдалося, у мене викликає лише захоплення та глибокеповага до організаторів. Я був на заході минулого року, і те, у щовін виріс за рік, відверто здивував. Хлопці молодці, мені дужеприємно, що мою машину удостоїли честі бути в одному клубі знайкращими стенс-проектами України (і не тільки України), і язвичайно ж у таємниці сподіваюся, що і наступного року пустять :)Але навіть якщо не пустять брати участь - то подивитися я точноприїду! :)