аж очі розбіглися!
Ну ранком робота
зробив справу — в дорогу сміливо!
Шлях наш лежить у Пологи, далі в Розівку, Мангуш, Бердянськ.Доситьхороших доріг.Україна не для зручних шосе!
Попереду —
етити-бити
Та й ззаду —
маняти-копати!
Спочатку, ночівля замислювалася в Бердянську, але такимидорогами... Коротше, не встигали ми зробити Мангуш і переїхати доБердянська, тому скинули ввечері в Мангуші вантаж. Щоб зранкуприїхати на установку. Як правило, коли я розповідаючи про своїподорожі, в розмові вимовляю цю фразу, всі починають згадуватиадресу найближчого дурдому. Кажуть приблизно так: "ну до Кащенка, звичайно, шлях теж не близький, але найближчий закладпідкажемо! "
Ну че, я ж не фуцин! А нате вам фотки на доказ! Втім, на тоймомент, коли ми в'їхали в Ялту, ми вже ці фотки розіслали додомусім'ям, через Viber друзям-знайомим. До першої години ночі, офігелідрузі-знайомі не давали нам заснути. Ну про реакцію своєї коханоїдружини, я краще промовчу. Найм'якше: "ви працювати поїхали, чикурортами вештатися? !"
Лише деяка, нечисленна частина друзів-знайомих, прореагуваласпокійно, бо знала де це.
А ми ж не брехали. Ми на морі!
таки Ялта!
Тут ми зупинилися на ночівлю
від воріт будинку до моря
Час уже вечірній, поки знайшли це місце . Неабияк поплутали. ВулицяКурортна сама по собі довга. Але йде узбережжям, кілька разівобривається, закінчується глухими кутами. Взагалі поки пробралисядо потрібної адреси, вже вечоріло. Але пішли купатися. Я. Виглядззаду. Вже темніло, повернувшись до ночівлі, помітив, що заднійредуктор у маслі. Ще тільки цього не вистачало! Похитавшись пооколицях, побачив ангар (прямо на березі), в якому хтось щосьробив. Заглянув на вогник. Виявилося сім'я - батько (років 50), синроків 25-30, і внучок років 16-17ти мастирають причіп під яхту.Заправила у всьому дійстві, був середній у сім'ї. А старший інаймолодший був у підмайстрах. Описую проблему, прошу допомоги —кажу, втрачаю масло в задньому мосту, зазирнути б, долити б, а то додому-до ремонту далеко! Та не питання, під'їжджай. Підганяю лисицю, вони підвішують ланцюгову таль, піднімають задок. Дивимося, позаливній глушці втрачаю масло (навкос встала). Відкрутили, долилиолію, закрутили. Ну, питаю, що з мене? Пацан каже: "ну шо з тебевзяти. Ти випадково не багатий запасним колом відрізним на болгарку (а в мене в машині інструменти — перфоратор, болгарка, шуроповерти)? А то нам завтра треба причіп віддавати, а останнєколо розлетілося. Поки зранку. У місто, поки купимо, час! " Та ви чемужики, та нате, мені не шкода! Запасного не було, віддав той, що вболгарку був заправлений.
Більше нічого не захотіли з мене брати. Вже потім ми їхали, наринку у Мелітополі, купили коло 30 грн. Але про це потім.
Так що, дякую вам мужики. Лише одне фото і зробив. Підйом Лиса
Продовження слідує. Всім бобра!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.