Підлокітник своїми руками

Історія має досить хитромудрий початок. Справа в тому, що припокупці машини в ній була магнітола, яка ловила лише радіо. Це булонудно і не цікаво. У результаті я встромив свій древній "ферст"касетний, який мав вхід мініжека 3, 5мм і можна було підключатителефон як програвач, але, завдяки одвічній проблемі волг зущільнювальними гумками лобового скла, після гарної зливи їїблагополучно залило і вона вирушила спочивати на полицю "потрібнихречей, які колись" стануть у пригоді". Тобто в брухт, але її невикинули. Нехай лежить :-)
згодом була придбана магнітола. Здавалося б, що ще треба — мп3, мікросд, флешка, блютуз, гучний зв'язок. Так, явна китайщина згордою назвою "піонер". Начебто, і працює коректно. Начебто, інарікань немає. Як кажуть-явно не меломанський варіант, але дляволги, з гуркотливим двигуном - в півгні зійде. Але мені підігналистокову магнітолу з субару ту саму, з сд-чейнджером на 5 дисків івельми проблемну з приводу цих дисків і електронікою. Іблагородніше. Загалом під цей майфун була прикуплена приблуда дляперетворення мп3 в аналоговий сигнал на сд-чейнджер. Випробувано.сподобалося.
бо в стокове посадкове місце під магнітолу-радіоприймач в 1 динвстромити субаровську3ю приблуду 2 діна немає можливості (тількивипилювати і викидати всі приводи печі), а встромити в пишу замістьпопільнички не дозволяє глибина шахти, було ухвалено рішеннямастирити підлокітник. Якщо бути точнішим, то не підлокітник, аокультурити манітолу, щоб не під ногами валялася :-)
начебто, все поміряв, підрахував. Має добре вийти. І лише потімспала на думку, що треба поміряти як туди увійде сама магнітола. Яквиявилося, мене чекало величезне розчарування. Річ у тому, що яробив усю цю "тюненхованну табуретку" зі шматків колишньої шафи. Авін має товщину 2 см. І цих горезвісних 2 см мені не вистачало.магнітола по ширині була 18 см. Плюс 4 см на стінки - ось і вибрановесь зазор між сидіннями. Адже я вирішив, що мені не просто вкоробку сховати треба магнітолу, але й щоб руці зручно було. Та йвикористовувати простір як бардачок.
…
вийшло все забавно. Конструкція була зібрана (каркас), дротиперетягнуті. І тут я вирішив порівняти за звуком ліву та правусторони за якістю звучання за рівних умов. Одна радіохвиля і на всюкотушку, з поступовим зниженням навантаження…
зрозумів, що займався хзернею. Субаровська грала тихіше. Щодочистоти — спірне питання. Проте справлялася не зручно, т.К. ІФ портдивився у бік важеля кпп. І штовхати пультом у бік заду ... Та й зморди ця приблуда для флехи має тільки перемикання гучності тавходів.
в результаті, було прийнято рішення залишити стару магнітолу, ретельно все пропаявши та ізолював (періодично магнітола скидаласяпо дефолту, мабуть, контакт живлення барахлив). Але корпуспідлокітника майже готовий. Викидати - шкода. Не матеріалу, праць.прийнято рішення робити підлокітник як бардачок. Результат – нафото. Що знадобилося:старі дверцята від шафи, рулетка, електролобзик, олівець. Намоклий колись старий плащ дружини (бежевий), що втратив свою форму. Так само знадобився шматоквідмінної лайки від нульцевого плаща, якому молодий кіт порвавподіл. І з плаща вийшла чудова куртка :-). Наостанок - клей пва, щозалишився від поклейки шпалер і шматок паролону, що йде на бабусинідвері під дерматин (см 2 завтовшки). А, так, забув. Верхня відкиднакришка – іноземна. Зроблена з боковини котушки від оптоволокнафінмарк :-). Фанерка добротна, але, сцуко, слизька -клей поганолипне. А потім все приміряється, підрізається за місцем іпришивається скобами степлером. Зависи і шурупи не вважаю. Зависи зшафки, шурупи - звідти ж. Як кажуть - все в справу.
п.П.С. Сьогодні покатався із цим підлокітником. Нічого не гримить іне бовтається. Я задоволений. Дещо не звичний, що є куди покластиправу руку. Щоправда, пасажир сьогодні швидко прохавав ситуацію ісвою ліву туди вмастирував. Але й місце для мого ліктя вистачило:-) 22 см, як не крути.