Зелений туризм у Польщі з легким присмаком Чехії. Частина 5-та

Попередня частина тут.

Частина 5-а. Місто, яке крокодили обходять стороною.< Минастільки звикли бути вільними у своїх подорожах, що я зараз важкоуявляю себе в натовпі туристичної групи, яка строго завстановленим, щохвилини розписаним маршрутом намагається пробігтисяшаблонними пам'ятками на своєму шляху.Сценарій нашої кожноїподорожі пишеться вже в дорозі, під настрій. Поспішаючи поснідали івирішили, що їдемо туди де немає дощу.
А немає його сьогодні в Празі! 400 км для нас не відстань, але 4години в один бік нам залишали на знайомство з Прагою дуже малочасу, а хіба можна Прагу відчути за кілька годин.
Звичайно ж ні! На півдорозі до Праги, за дві години їзди від нас, розташовується друге за величиною місто Чехії — Брно. Саме цестародавнє місто Чехії лежить сьогодні наш шлях. До речі, післявчорашнього відвідування Острави в цьому навіть почаласяпростежуватися якась закономірність і послідовність. Навіть одна зверсій походження назви міста говорить про те, що найімовірнішеназва походить від слов'янського дієслова «брніті» (обороняти, зміцнювати). І він справді був у ті часи неприступним. Брно ставєдиним містом, яке не здалося шведам, що даремно облягало йогодвічі. Не здався він і прусам у 1742 році.
А ще Брно відомий тим, що у 1891-му році тут було знайдено скелетчоловіка із залишками фауни кам'яного віку, а також різні предметиз кістки, слонової кістки та каменю. . У цій знахідці дуже цікавоює статуетка чоловіка, вирізана з ікла мамонта. У наш час вчені задопомогою радіоактивних методів виявили, що вона була зробленащонайменше 30 000 років тому. Статуетки чоловіків унікальні; їхвсього кілька штук у всьому світі, так як давні люди епохипалеоліту воліли статевки жінок. Брненська статуетка чоловікабільша і старша від інших відомих чоловічих статуеток цьогоперіоду, виявлених археологами. Вона відноситься до найціннішихпредметів колекції моравського палеоліту, які зберігаються вМоравському музеї в Брно.
Сьогоднішнє Брно — це сучасне місто з дуже гарною архітектурою. Длянас він став зразком того міста, яке хоче і робить все, щоб туристубуло приємно до нього приїжджати.
Перше, що сподобалося, — це велика кількість паркувань поблизуцентру. Наші майже п'ять метрів на колесах, легко вміщуються набезкоштовному паркуванні по вулиці Skořepka 15.
Координати паркування 49.192474, 16.617952
Від паркування до центру міста буквально п'ять хвилин неспішноїходьби.

> Це один із тих моментів, коли місто починає тебе буквальнообволікати своєю романтичною аурою. Тут не хочеться нікудипоспішати. Тут розглядаєш буквально кожен будинок. На вулицяхбезліч кав'ярень та цікавих об'єктів. Недалеко від залізничноговокзалу, на даху будинку на розі вулиці Масарика та площі Капуцинівстоїть чудовий домовий знак у вигляді трьох кукарекливих півнів.Цей знак нагадує про існування наприкінці XVIII століття заїжджогодвору в цьому будинку під назвою «У трьох півнів». Реклама тихчасів вказувала, що трактир знаходиться лише за хвилину ходьби відвокзалу і відвідувачів тут обслужать навіть після приходуостаннього поїзда. Легкий дощ, який і тут нас наздогнав, зовсім незаважає нашій прогулянці цим дивовижному місту.
Не поспішаючи ми виходимо на площу Овочевий Ринок. Її ще називаютьКапустяна площа.
Кажуть, що торгівля свіжими овочами та фруктами на цій площі неприпиняється з XIII століття. У центрі площі знаходиться фонтан«Парнас» (Kašna Parnas), який викладено з великого природногокаміння. Наразі постать богині Європи, яка очолює фонтан, стоячи напереможеному драконі, тимчасово на реставрації. У верхній частиніОвочевого ринку знаходиться шестиметрова колона Пресвятої Трійці.Вона була вирізана в 1729 році архітектором А.Швейглом і є одним зйого шедеврів. Кожна будівля тут, по-своєму цікава…
Центральні райони Брно є пішохідними зонами. Тут зосередженопрактично всі міські пам'ятки. На місці знесених фортечних стінспорудили кільце бульварів. Брно часто стає головною діючою сценою«Європейського театрального свята», яке відкривається Вночіфокусників. У святкуванні беруть участь практично всі брненськітеатральні колективи, метальники вогню, канатоходці та іншіпредставники незвичайної професії фокусників. А ми підходимо доСобору Петра та Павла, який височить на пагорбі. Він вражає своєюкрасою та величчю. Загострені шпилі веж храму, спрямовані вгору, видно звідусіль. Більшість жителів Брно називають свій Кафедральнийсобор просто «Петрів»
Храм виник у XIII столітті, на місці колишньої міської фортеці.Гордий профіль дзвіниці собору прикрасив пам'ятну монету в 10 кронзразка 1993 року – зображення для неї розробив скульптор ВладиславКозак. Собор і резиденція єпископа. Вигляд з Капуцинської площіПерший храм на цьому місці був закладений ще до моменту, коли в1177 на княжий престол зійшов Конрад II Ота.Перша церква була уроманському стилі та розмір її становив всього 22х7 метрів.Незабаром церква перестала задовольняти потреби міста:місто росло, число парафіян збільшувалося. У зв'язку з цим церкву вирішеноперебудувати, що було зроблено у 30-х роках 13 століття. Тоді храмотримав готичний вигляд і дві вежі. Однією з особливостей собору єдзвони, які опівдні щодня б'ють вже об 11 годині. Ця традиціявстановилася у 1645 році, коли Брно став єдиним містом на Мораві, яке протистояло шведській облозі в період тридцятирічної війни.Згідно з легендою шведи думали взяти Брно за тиждень, але облогатривала три місяці і їхня армія була на межі. Шведський генералТорстенсон оголосив своїм офіцерам, що здійснить останню атаку —або опівдні 15 серпня Брно буде взято, або його військо відступить.Захисники міста дізналися про плани шведів. Було лише 11 годинуранку, коли солдати Торстенсона вже майже прорвалися через міськустіну. Командувач оборони Луї Раду де Суше наказав опівдні дзвонитина годину раніше. Старий дзвонар Петрова собору вдарив у дзвони іпролунало дванадцять ударів – почувши їх, шведський воєначальникдав солдатам наказ відступати. Висота веж Собору становить 84метри. Від Собору ми прямуємо до старої міської ратуші. Тут зараззнаходиться туристичний інформаційний центр, де можна взяти мапупам'яток міста.
Привертає увагу оформлення проходу крізь Ратушу у двір, аджесередня з п'яти веж викривлена. Причиною такого дефекту, згідно зміською легендою, стала скупість міської влади, яка не заплатилаархітектору Антону Пілграму належної суми, і він, помстившись, скривив скульптурний декор у центрі проходу і саму башту.

Тут же ми й побачили Неофіційний символ міста Брно — крокодила.Жителі називали його — Брненський дракон. . За його затриманняміська влада дала нагороду, проте лицарі не поспішали на битву зістрашним чудовиськом. Вбив його хоробрий в'язень Шпільберка, якийдобровільно взяв на себе завдання занапастити чудовисько. Набившишкіру ягняти вапном, він зробив своєрідну приманку, на яку і клюнувкрокодил. Він з'їв ягня, напився води і вапно спалило його нутрощі.В'язню, звичайно, дарували свободу, з крокодила зробили опудало іповісили його на загальний огляд у ратуші. Дізнавшись про такухитрість людей крокодили, відтоді стали десятою стороною обходитимісто…

Не припиняючи милуватися прекрасною архітектурою ми виходимо наПлощу Свободи

У центрі площі нас приваблює незвичайний пам'ятник-скульптура увигляді снаряда чи кулі.

Авторами цього годинника є Петро Каменик та Олдрич Ружбр. Вонипрацювали упродовж трьох років над цим проектом. Годинник має шістьметрів заввишки. Вони не мають звичних стрілок, визначити час ізних дуже проблематично. Годинник виштовхує із себе склянукульку-кулю щодня об 11 годині, одночасно з боєм дзвонів СоборуПетрова. У цей час навколо них збираються туристи, адже забратискляну кульку на пам'ять може будь-який бажаючий. Каменик відповів, що зараз точний час є у кожного, в історичному центрі люди стоять ідивляться, думають про те, як біжить час…
А час справді біжить невблаганно…
> Площа Свободи (Náměstí Svobody) – найбільша з площ Брно. До1945 року її називали «Нижнім Ринком». Сучасні та старовиннібудівлі створюють єдиний неповторний ансамбль. Ліворуч цікавабудівля – для прикраси фасаду був використаний чавунний декор. Зажурного чавуну було виконано віконні рами та еркери двох нижніхповерхів. Власниками будівлі була родина Клайнів, вони володілимашинобудівними та металургійними заводами, займалися бізнесом, пов'язаним із шахтами, а також благоустроєм та озелененням міста.Брно — це місто, яке запам'ятовується надовго. Запам'ятовується вінсвоїми вузькими потужними вуличками, високими шпилями костелів тадивовижною архітектурою. Свою сьогоднішню подорож ми закінчуємобіля пам'ятника правителю Моравії та королю Німеччини ЙоштуМоравському (Jost Moravsky). Дуже смішний і скандальний пам'ятник! Після першого знайомства з Брно, ми ставимо жирну кому. Це місто, вяке хочеться ще раз повернутися. Столиця Моравії нас справдізачепила. Деякі визначні пам'ятки ми просто не встиглиподивитися.
Ми повертаємось у Віслу і до сьогоднішньої вечері ми матимемочеського пиво "я люблю Брно".
Символічно…
Продовження тут.
"як біжить час…
А час справді біжить невблаганно…
Площа Свободи (Náměstí Svobody) – найбільша з площ Брно. До 1945року її називали «Нижнім Ринком». Сучасні та старовинні будівлістворюють єдиний неповторний ансамбль. Ліворуч цікава будівля – дляприкраси фасаду був використаний чавунний декор. З ажурного чавунубуло виконано віконні рами та еркери двох нижніх поверхів.Власниками будівлі була родина Клайнів, вони володілимашинобудівними та металургійними заводами, займалися бізнесом, пов'язаним із шахтами, а також благоустроєм та озелененням міста.Брно — це місто, яке запам'ятовується надовго. Запам'ятовується вінсвоїми вузькими потужними вуличками, високими шпилями костелів тадивовижною архітектурою. Свою сьогоднішню подорож ми закінчуємобіля пам'ятника правителю Моравії та королю Німеччини ЙоштуМоравському (Jost Moravsky). Дуже смішний і скандальний пам'ятник! Після першого знайомства з Брно, ми ставимо жирну кому. Це місто, вяке хочеться ще раз повернутися. Столиця Моравії нас справдізачепила. Деякі визначні пам'ятки ми просто не встиглиподивитися.
Ми повертаємось у Віслу і до сьогоднішньої вечері ми матимемочеського пиво "я люблю Брно".
Символічно…
Продовження тут.
"як біжить час…
А час справді біжить невблаганно…
Площа Свободи (Náměstí Svobody) – найбільша з площ Брно. До 1945року її називали «Нижнім Ринком». Сучасні та старовинні будівлістворюють єдиний неповторний ансамбль. Ліворуч цікава будівля – дляприкраси фасаду був використаний чавунний декор. З ажурного чавунубуло виконано віконні рами та еркери двох нижніх поверхів.Власниками будівлі була родина Клайнів, вони володілимашинобудівними та металургійними заводами, займалися бізнесом, пов'язаним із шахтами, а також благоустроєм та озелененням міста.Брно — це місто, яке запам'ятовується надовго. Запам'ятовується вінсвоїми вузькими потужними вуличками, високими шпилями костелів тадивовижною архітектурою. Свою сьогоднішню подорож ми закінчуємобіля пам'ятника правителю Моравії та королю Німеччини ЙоштуМоравському (Jost Moravsky). Дуже смішний і скандальний пам'ятник! Після першого знайомства з Брно, ми ставимо жирну кому. Це місто, вяке хочеться ще раз повернутися. Столиця Моравії нас справдізачепила. Деякі визначні пам'ятки ми просто не встиглиподивитися.
Ми повертаємось у Віслу і до сьогоднішньої вечері ми матимемочеського пиво "я люблю Брно".
Символічно…
Продовження тут.