Поїздка до Німеччини на Schöne Sterne 2019. Частина 8 - фіналочка (Варшава-Київ).

Зміст:
Частина 1 — підготовка
Частина 2 — початок
Частина 3 — привіт Німеччина
Частина 4 — Штуттгарт
Частина 5 — Mers-музей, Nürburgring, Вупперталь
Частина 6 — Hattingen
Частина 7 - додому (вупперталь-Варшава)
Частина 8 - фіналочка (варшава-Київ)
27 серпня.
Не дивлячись на мою втому за минулий день проспав я близько 4-хгодин і прокинувся о 6:00, був досить втомлений, але спати далі яне міг :)
Прийнявши душ висунувся погуляти подивитися місто, випити кави ізробити чергову безуспішну спробу купити сувенірів додому. Ідеальноі поки поляки їхали на роботу я просто спостерігав за життям міста.так відчувається як наприклад у будь-якому місті Німеччини, більшдетально я розповім нижче.
р. Вісла

Так от, про Європу:польські поліцейські люблять сховатися іловити через кут водіїв на TrueCam.
Це було досить не приємно бачити особливо з огляду на те, щосховали вони свій автомобіль на тротуарі для пішоходів. Польськаполіція сховалася на тротуарі, що водії не бачили їх. До речі вКракові такого і близько не було), порушення рядності, перевищенняшвидкості, паркування в недозволеному місці - це все я помітив якводій і був неприємно розчарований. Нижче типовий приклад.

Європа…

І з таких усіляких дрібниць враження про Варшаву у мене відчутнозіпсувалося і довго ходити і дивитися столицю в мене бажання небуло. Краковому я залишився набагато більше задоволений та й уцілому наскільки я зрозумів, що якщо хочеш побачити щось цікаве вкраїні — не треба їхати до центру столиці, краще подивитисяневеликі атмосферні містечка… цікавостей у них буде набагатобільше. У цьому дуже сильно рятує автомобіль — ти не прив'язаний допевного маршруту і за бажання поїхати, можеш легко це зробити. АлеВаршава мене відпускати не хотіла… Я взяв собі на початку шляху заправило — купувати магнітик на холодильник у кожному місті де ябуду. Так ось у Варшаві магнітик я шукав близько 3-х годин. Уцентрі міста – не знайшов, у ТРЦ – не знайшов, у парках – незнайшов. Декілька разів переїжджав з одного берега Варшави на іншийі так не знаходив. Але в результаті все ж таки знайшов подобумагнітика, купив його та з радістю виїхав у бік пункту пропуску "краковець". На виїзді з Варшави зупинився пообідати в місцевомуKFC — чомусь їхні страви і візуально і за смаком відрізняються віднаших… Ще мене трохи напружувало, що виїхав я з KFC приблизно о15:00 (за польським часом, а в нас 16:00) ) і мені чекав шлях у1000+ км. Я почав розуміти, що повернуся до Києва пізно вночі… Такот, висунувся я у бік Краківця. Якщо подивитися на карту можнапомітити, що це далеко не оптимальний маршрут і накидав зайвіприблизно 200 км шляху, але вирішив все одно їхати на Краковець іцьому було три причини. Перший — це був мені знайомий пунктпропуску. Друга — мені було відомо про стан дороги від Краківця доКиєва. Я дуже хвилювався, що обравши інший пункт пропуску вже наукраїнській території на мене чекають жахливі дороги і я розіб'юсобі підвіску або проб'ю собі колеса. До речі, постфактум — другачастина екіпажу, повертаючись в Україну і поїхавши на інший ПП змінімальною чергою, пробила на трьох машинах два колеса, що булодосить неприємно. Третя причина — там була осудна черга, а сайти "черга-онлаїн" ванговала лише півтори години. Тому, що GPS "повів"мене по польських селах і це було щось... Я очікував побачитипогану дорогу, розбиті села і все в цьому роді, але цього небуло!
Хороша дорога, чудові ландшафти, приємні будиночки, розмітка, знаки та свіже повітря. Я їхав приблизно 150-200км путівцямивузьких доріжок і просто кайфував від пейзажів, це на краще зміниламою думку про Польщу… Дивіться:

Я був дуже захоплений…< br/>
Далі мене GPS знову закинув на гладкий автобан, благо платити нідене довелося…
Дорога настільки хороша, що бували проміжки, коли я кермо трималоодним коліном.

З кожним кілометром моя подорож добігала кінця, сонце сідало, акордон з Україною був дедалі ближче.
Під'їхавши на кордон. Я терпляче став у чергу і почав оцінюватикількість автомобілів — був я приблизно 35-й у черзі легковиків. Небуду довго затягувати розповідь — 2 години 15 хвилин і я натериторії України, час приблизно 22:00.
З величезною посмішкою залив до повного бак дизелем від ОККО.
Постфактум від себе додам — байки про витрату на європейськомупаливі це повна нісенітниця. У мене він абсолютно не змінювався —однаковий як на європейському паливі, так і на нашому ОККО.
До Києва залишалося 650км.

І я поїхав, поставивши за мету - доїхати до Києва і ночувати вжевдома.У нічному шляху дуже виручив ILS (Intelligent Light System) -шикарне світло, все видно на повну темряву, а ще пристойно допоміг "автоматичний далекий". Датчик світла фіксував, коли попереду немаєавто, щоб не засліпити і включав самостійно далекий даючиможливість не вдивлятися в темряву і трохи розслабити свої очі.Скажу чесно - це були найважчі 650км за всю поїздку. Через те, щонавколо була повна ніч і темрява очі страшенно хворіли. Приблизнодо другої години ночі я був не настільки фізично втомлений, як умене втомилися вдивлятися в темряву ока. ILS хоч і максимальнопідсвічував мені шлях, проте... У Польщі та Німеччині я такого невідчув — там освітлені були 100% шляху і очі взагалі ненапружувалися, виключно відчувалася фізична втома. Тут же страждалиочі…
Тим не менше кілька зупинок на каві…

Це був важкий день і на майбутнє я навряд чи захочу повторититакий нічний марш-кидок — Україною краще рухатися лише у світлийчас доби.
Пройдений шлях, приблизно 1100км. Дані за всю поїздку:
Пройдений шлях:4781км.
Витрата:6.4л/100км. На наступний день помив машину від мошок іпоставив відпочивати.

<
А тепер висновки:
1. На машині мандрувати дуже круто. Є часточка авантюризму, пригодта спонтанності.
2. Великий плюс це свобода пересування. У будь-якому місті типросто вбиваєш маршрут у потрібне місце на телефоні та їдеш тудимашиною. Не треба знати, як ходить громадський транспорт тощо — типросто їдеш куди тобі потрібно.
3. По дорозі можна дуже багато цікавого побачити та познайомитисядо культурою міста/країни/нації.
4. Це напевно тільки мій "+", але все ж таки. Я люблю загнати наавтомобілі, я отримую кайф з це. І сам процес водіння, особливохорошими дорогами це задоволення. Я кайфонув.
5. Ти просто вільний. Не прив'язаний до гіда, маршурута, часу, місця — нікому нічого не винен і це круто. Я дуже радий, що вдалосяпобачити Європу на власні очі, та й ще на своєму автомобілі.
Це була моя маленька, але заповітна мрія і вона виповнилася :)
Мандрувати — круто, а на своїй тачці — ще крутіше, повірте!
Удачі!
П.С.:Далі підуть знову нудні пости про "допилювання"автомобіля.