№4. Чому ми любимо свої автомобілі?

Прочитав у однієї людини на драйві. Сподобалося.
"ми - це власники копійок, шісток, сімок, дев'яток та інша… Іншимисловами, чим ми відрізняємося від власників іномарок? Я не хочусказати, що "жигулі" краще, ніж "хюндай", немає. Мені досі булонезрозуміло, як ми, бачачи на дорогах ці машини, катаючись іноді вних, читаючи про них в інтернеті - при цьому можемо не тільки безогид сідати у свої "сімки", а й любити їх. Щиро, по-справжньому.Вчора я був гостем на весіллі, і мене возили різні машини, зокрема, Хонда СР-В. Щиро кажучи, було відчуття, що сів у літаючу тарілку змайбутнього, що все не по-справжньому. І все думав про своюмашинку. І, напевно, алкоголь тому виною, засинаючи у нагрітомуклімат-контролем салоні, зрозумів Головну Істину.
Коли кажуть, що у сімці є душа — це нісенітниця. Точніше, вона вній є. Але це її душа. Це НАША з вами душа, яку ми вкладаємо у нашімашини. Чому так виходить? Та просто тому, що власник іномаркинайчастіше зі своїм автомобілем нічого не робить, нічого зайвого —просто дорого, та й взагалі нема чого. Куплена із заводу, Хондалише заміну обкатної (! ) олії вимагає лише через 15 тис.Км. А ми, купивши тазик, починаємо працювати. Міняти, доопрацьовувати, покращувати. Тримаємо руку на пульсі наших коней, з напругоювслухаємося в звук двигуна, підвіски, щоб за перших ознак замінити, поміняти, підтягнути, покращити. Жигулі не мають душі. Ми даємо їмдушу самі. Коли проводиш з машиною стільки часу, коли знаєш її, яксебе самого — інакше бути просто не може. І ми прив'язуємося.
І здоровий глузд нам може говорити тисячу разів, що Хонда СР-Внадійніша, швидше, потужніша, комфортніша, що вона — з сьогодні, аВАЗи — це минуле, нісенітниця, що зачепилася в історії, - це вседокази розуму. Але! Чи можете ви любити дітей, яких ви невиховували, оскільки своїх? Пройшовши з ними всі радості татруднощі, перейнявшись їхніми проблемами та бідами, розділивширадість та перемоги? Ось у чому справа.
І я засинав, і розумів, що мине час, може бути 5 років, може 10, ія виросту з цієї коробочки, я просто переросту жигулі, виростуть, дай боже, доходи, я пересяду на інше авто, але деякі речі незабуваються. Я не соромитимусь чи сміятися над своїм минулим. Томущо це частинка МЕНЕ. Майже жива. Майже така ж жива, як я сам.
Правда?