Маленька поїздка Польщею, ч2. Краків-Освенцім Muzeum Auschwitz-Birkenau

Всім привіт, дійшли руки написати про знакове місце для мене, проАушвіц — Біркенау. Хоч і досить складне що б про нього писати. Нетому що я занадто сприйнятливий, а тому що напевно кожен мешканецьСНД знає слово Освенцім, Аушвіц або Біркінау і знає про щойдеться.
Не важливо яку з цих назв ви чули, це все про одне і те ж місце.фабрика смерті мені подобається більше, як звучить, бо найкращевідображає суть, адже при слові Табір якось не так сильно передаємасштаби, а масштаби таки вражають і не відразу виходить усвідомитицю цифру.
<
1 400 000 (один мільйон, чотириста тисяч) Як казав вусатий дядькоДжуга Швілі, одна смерть трагедія а мільйон статистика, але це лишебезглузда фраза, за якою ховається трагедія жахливого розміру, 1400000 вбитих, страшно б порівняти? Давайте так, це як населенняЕСТОНІЇ (і нічого не маю проти Естонії та Естонців, просто населеннякраїни по вікі зійшлася з цифрою вбитих в Аушвіці), цілком, взяти івбити просто тому що вони не тому мовою говорять або, наприклад, все населення Львова чи Харкова. А скільки залишилося зламанихдоль? І це тому, що не такий на вигляд, колір, запах, язик, не такстали планети. Звичайно що геноцид бував в історії людства майжезавжди і після Третього Рейху були випадки геноциду і не мало, наприклад геноцид тутсі в африці в Руанді, де під 20% населеннявбивали дикі способи, без фабрик смерті, а просто прям на вулицяхсокирами, мачетами, палицями і просто голими руками, алеповернемося в Табір СМЕРТІ. Фото не робили, бо якось стрімкофоткати там де по суті така величезна братська могила і будь-який звідвідувачів міг стати родичем. Буду вантажити з інету фотки, ну ащо поробити

Приїхавши на парковку, яка коштує 10 злотих, нас зустрів підпитийохоронник паркувальник, які сказав лише ПШЕ ПШЕ, 10 злотих, добжеїсть. Потім через півтори години він уже ледве на ногах стояв)Мабуть важко йому там працювати. Я в цьому таборі вже вдруге, алепочуття що смерть десь поряд і цього разу літала поряд, нею пахло.Вхід безкоштовний лише 13.00, а от до якої години халява не спиталиякось. До 13.00 платні екскурсії, раніше це коштувало 40 злотих, дають навушники та екскурсовода зручною для вас мовою і починаютьводити по табору, зупиняючись під кожним кущем та камінчиком. Я жволію бродити сам по собі, адже це набагато цікавіше, навіть якщочогось не знаєш, то потім прочитаєш або подивишся і ефект від цьогоподвійно.
Про бараки (казарми) писати особливо нічого, це потрібно самомуїхати, це не передати словами ніяк те, що бачиш у таборі. Експозиціїз особистих речей, їх просто гори у прямому значенні слова, навітьє одна з волоссям людей.
Для прикладу ось фото окулярів, тих людей, кому вони більше незнадобилися. > Фото з інтернету
Тому що після медичних дослідів, які проводив Йозеф Менгеле, тойсамий Ангел Смерті. Ось коротко з вікі. Значну частину роботиМенгеле складали досліди над ув'язненими, включаючи анатомуванняживих немовлят; кастрація хлопчиків та чоловіків без використанняанестетиків; піддав жінок ударам струму високої напруги з метоютестування їхньої витривалості 8. Одного разу він стерилізувавгрупу польських черниць за допомогою рентгенівськоговипромінювання9. За 21 місяць своєї роботи в Освенцимі заробиврепутацію одного з найнебезпечніших. Нацистів, отримав прізвисько«Ангел Смерті». Особисто зустрічав потяги в'язнів, які приїжджалидо табору, і сам вирішував, кому з них доведеться працювати втаборі, хто піде на його досліди, а хто відразу ж вирушить у газовукамеру.1011 Особливий інтерес Менгеле викликали близнюки. У 1943році Менгеле вибирав близнюків із загальної кількості тих, хтоприбував до табору, і поселяв їх у спеціальних бараках. З, зарізними оцінками, від 900 до 3 тисяч близнюків (450—1500 пар)вижили близько 300 человек12131415. Серед його експериментів булиспроби змінити колір очей дитини впорскуванням різних хімікатів вочі, ампутації органів, спроби пошити разом близнюків та ін. Люди, що залишилися живими після цих дослідів, умертвлялися. Менгелетакож виявляв інтерес до фізіологічних аномалій, зокрема докарликів. Проводив експерименти над сім'єю Овіц, що опинилася вОсвенцимі, — музикантів-ліліпутів з Румунії. Жертвами Менгелі сталидесятки тисяч людей8. Після того як доля вже була вирішена, ув'язнених тягли в газові камери.

Через отвір у стелі, арійці засипали кристали "циклонБ" і протягом10-20 хвилин у важких муках помирали сотні та сотні людей. Щоб їхкрики заглушити, заводили техніку на вулиці, але не завжди цедопомагало. Після чого тіла вирушали в крематорій. Там досі сажа настелі, стінах, напевно, це наймоторошніше місце в таборі. Точно непам'ятаю, але близько 300 людей на день лише ця грубка спалювала.Вже точно, фабрика, інакше мова не повертається сказати. Багатолюдей потрапляючи в крематорій тут же вибігають з нього. Місце ісправді моторошне, це не документалку дивитися по ТБ або Ютубу, доцього можна торкнуться руками, хоч і не бажано бо для таких висятьтаблички мовляв руками не чіпати.

Ті кому "пощастило" і вони не потрапили відразу до крематорію, чекали муки життя в таборі, досліди та просто знущання. Наприклад, ось ця камера, в підвалі де засідали вершителі доль.

Думаєте це на одну людину? Сюди пхали по 5 чоловік, розмір 90 на90 см, так можна було простояти одну ніч, а можна було й не однудобу, після чого відправляли відразу на роботу, а якщо не міг товитратити і ніхто не цацкався.
<
Повірте, в Аушвіц 1 є багато чого на що варто подивитися хоча б разу житті. Це місце змінює щось у мозку людини, якщо там не тирса істанислави, змінює явно не в гірший бік. Далі йде Аушвіц 2 абоБжезінка. Саме цей табір став візитною карткою Освенцима і взагаліфабрик смерті, саме ці ворота і залізничні шляхи спливають при цихсловах. Він величезний, площа фабрики 170 ГЕКТАР. Було доситьпрохолодно, через велику площу там гуляє вітер що дає нехилийефект, смертю тут, як у першому таборі, не пахне, нею тут смердить.Вхід теж безкоштовний, паркомісце за метрів 500 від табору, коштує7злотих за годину, а вхід проходить через залізничну колію, тебехіба що спеціально змушують пройтися хоча б трохи до воріт. Абагато ув'язнених навіть не отримували скотовозу в останній шлях, айшли пішки десятки, а то й сотні кілометрів на свою смерть. Насвистачило на 3 ряди, далі вже втомилися ходити, голодно було іхолодно, час підтискав і чесно кажучи бажання облазити кожен кущ небуло. У цих бараках утримували полонених, не знаю чи правда алекажуть що примудрялися засунути до 1000 чоловік. ІМХО, чоловік 400можна було засунути один на одного. Усередині нічого крім пічкинемає, нари та земляно-бетонна підлога. Але що нас вбило морально, то це арабські туристки, які робили Селф блеяти, кожен метр. Алехрін з ними, в Аушвіці і СНД туристів вистачає не краще. Як тількиможе спасти на думку робити селфі в такому місці?

Усередині ж барака ось такі нари, які легко притрушувалисоломою

Складно уявити, як там можна було вижити. Усередині туалетів небуло, для цього були санітарні бараки, в які пускали двічі на деньна пару хвилин. І спинами, рівень приниження просто зашкалює. Аледоглядачам табору це було напевно навіть насолоду, дивитися наприниження. Довго шукав але знайшов цю фотку. Сортуванняув'язнених, 3\4 відразу відправляли до камер, у таборі їх було 5штук, це були люди похилого віку, діти, ті хто не міг працювати абона кому не можна було ставити досліди. Тому що народилися нетам!

А це обручки вбитих, їх збирали і відправляли на фатерлянд дляпереплавки. Вагонах везли ув'язнених, одні пишуть по 50-100 осіб, інші кажуть, що більше. Такі скотовози (я думаю що це скотовози, явно не поштові) йшли в Освенцім цілодобово, безперебійно іпостійно. Навіть не знаю що ще додати про фабрику смерті, то щогазові камери вміщали за раз 2500 осіб, що крематорії працювалицілодобово, що попіл від трупів виносили десь поряд і що це місценайбільша братська могила у світі, на ОДИН МІЛЬЙОН ЧОТИРЕСТА ТИСЯЧЛЮДИНА. Про таке місце хочеться написати кожну емоцію і кожнухвилину ходьби по ньому розписати, але якось не виходить, дуже вжескладно це.
У цьому музеї повинен побувати кожен, хоча б раз у житті, щобпобачити на свої очі, як це коли одні вирішують, що краще за іншихі творять геноцид. Що таке, коли диктатор псих біля керма. Що такепропаганда і що вона створила з цілими народами, одних зробившикатами психопатами, а інших попелом. Що вони вищі і чистіші заінших.
А коли підростуть діти, якраз у віці коли море по коліно, ще гальмнемає, а мозок найбільше вразливий до радикальних ідей, показати їмфабрику смерті, що таке коли немає гальм. .

На цьому наш шлях продовжився в Кемпно, ми залишили Фабрику Смертітак і не обійшовши навіть половину. Залишу це на третій поїзд доОсвенціму. Спасибі хтось читав, за репост так само будувдячний.

"на ОДИН МІЛЬЙОН ЧОТИРЕСТА ТИСЯЧ ЛЮДИНА. Про таке місце хочетьсянаписати кожну емоцію і кожну хвилину ходьби по ньому розписати, але якось не виходить, дуже вже складно це.
У цьому музеї повинен побувати кожен, хоча б раз у житті, щобпобачити на свої очі, як це коли одні вирішують, що краще за іншихі творять геноцид. Що таке, коли диктатор псих біля керма. Що такепропаганда і що вона створила з цілими народами, одних зробившикатами психопатами, а інших попелом. Що вони вищі і чистіші заінших.
А коли підростуть діти, якраз у віці коли море по коліно, ще гальмнемає, а мозок найбільше вразливий до радикальних ідей, показати їмфабрику смерті, що таке коли немає гальм. .

На цьому наш шлях продовжився в Кемпно, ми залишили Фабрику Смертітак і не обійшовши навіть половину. Залишу це на третій поїзд доОсвенціму. Спасибі хтось читав, за репост так само будувдячний.

"на ОДИН МІЛЬЙОН ЧОТИРЕСТА ТИСЯЧ ЛЮДИНА. Про таке місце хочетьсянаписати кожну емоцію і кожну хвилину ходьби по ньому розписати, але якось не виходить, дуже вже складно це.
У цьому музеї повинен побувати кожен, хоча б раз у житті, щобпобачити на свої очі, як це коли одні вирішують, що краще за іншихі творять геноцид. Що таке, коли диктатор псих біля керма. Що такепропаганда і що вона створила з цілими народами, одних зробившикатами психопатами, а інших попелом. Що вони вищі і чистіші заінших.
А коли підростуть діти, якраз у віці коли море по коліно, ще гальмнемає, а мозок найбільше вразливий до радикальних ідей, показати їмфабрику смерті, що таке коли немає гальм. .

На цьому наш шлях продовжився в Кемпно, ми залишили Фабрику Смертітак і не обійшовши навіть половину. Залишу це на третій поїзд доОсвенціму. Спасибі хтось читав, за репост так само будувдячний.