Люблін частина 6, Додому.

Привіт хлопці, дякую, що продовжуєте читати продовження про Любліні цю поїздку. Після Майданека вирішили їхати додому, бо робити тамбільше нічого.

Просрав на кордоні Рава-Руська мало не пів дня свого життя, часякий більше ніколи не повернути, через тих хто возить контрабас ітворить корупцію, а так само через наших чиновників, бажаю їмшвидкої смерті, ми вирішили їхати через кордон Угринів, що біляміста Червоноград (шахтарське місто)., зупинилися в якомусь селі знаселенням тисяч 5-10 а там торговий центр) У нас не кожне містомає ТЦ, а там тобі і Теско і Бедронка і кінотеатри і все що душазабажає, по дорозі ще стали на майданчику з продажу машинМеталобрухт металобрухт, Е39 така що б не соромно було їздити, 2500доларів, альфа ромео брера 5к баксів, мерседес 202й в стан що бмені на шрот було соромно їхати, 700 баксів. Боюся навіть уявити зяких жоп дістають усі ці польські бляхи і продають нашим по 1500, зяких це курятників. Для автолюбителів, ШРОТ! Це був перший раз що япорушив ПДР у польщі, бо мало не екстрене гальмування, на узбіччяпіднімаючи пил, без поворотника, встав…емоції переповнюють, вирішивстати на парковці то впоперек дороги переїжджав і на радощахзабувши вимкнути фари побігли ми на шрот. У житті ця купа більшездається ... Йдемо, бачу варто Г3 дизельний, дивлюся в салон а тамкнопки ЕСП задніх. Думаю треба купити, хоча нічого не збиравсякупувати взагалі, чисто на екскурсію. Запитали де б і в кого купититаке. Сказали шукати чола десь на задвірках, а там клондайк. Жальщо нахабно фоткати не можна, бо косяться як на дикунів))) А тамхлопці просто золоті гори, я вам кажу. Альфи Брера, е46 вобважуваннях м-ки, ціла гора сидінь які у нас продають по 1000 грнтам просто гниє. Ціла купа абсолютно не гнилих кришок багажника відАуді 80, з ліхтарями, про боги, які ж ми злидні та убогі. Навітьполяки під нашим кордоном це все викидають, а ми це купуємо втридорога.

У такий момент почуття мене не залишало, що ми, жителі СНД. Це такісміттярі бомжі, лазимо по сміттєзвалищах великих міст заходу, блукаючи в чадній купі диму, в обносках (секондхенд той же) лазимоі перебираємо сміття, сподіваючись знайти щось цінне. А все, що намне підійшло, то відправляємо таким же, але трохи далі від епіцентрузвалища. Це жорстоко просто. Знайшли ми в ангарах поляка, там 6-10витягів, деребанять тачки хлопці просто фієрично швидко. Поки мійдруг пояснив що за ГОЛЬФ 3, де стоїть, скільки і чого нам з ньоготреба, куди йти і т.Д., це зайняло хвилин 5, то ауді 80Б4 ізцільної машини перетворилася лише на кузов із салоном. Всяпідвіска, двері, підрамники, мотор, кпп, проводка, фари і бамперавже пішли на полички. Прямо в лонжерон водій. Її віддали там набрухт, а поляк нам каже мовляв хлопці беріть, не дорого, можемоодразу й полагодити. У Польщі вона вже не желець а у вас ще побігаєі не мало, підходить під розмитнення і т.Д.))) ну ми лишепосміхнулися бо вона нам не потрібна і безкоштовно була.

< p>
Вирвавши з гольфу кнопки, без торгу їх купив, хоча там ціна булазакладена на торг.

Радісний поїхали далі.

Підкатуючи до кордону, готувалися на ній провести години три.
Кордон новий, немає нейтральної території, все швидко, скрізь всекрасиво, аж око радіє. Самі не чекали, але пройшли ми її за 15хвилин. > Лише пораділи що не стояли у черзі ми та радісні що вжемайже вдома поїхали. Але радість закінчилася, жахливі дорогизазвичай нас зустрічали. Звичайно це не Грушев і навіть не Яворів, але ями і горби морально почали вбивати просто./p>
А потім картина олія. У нас війна, а солдат ломами змушують плититягати, що за країна? Ну як це можна? Гаразд, коли я служив, цебула норма. Сніг проноси, воду похили, брухтом замітай, добре цебуло тоді. Але зараз?

А на проти якесь підробка під брендову АЗС. З Чорногорода і вжеякось сумно було від пейзажів, доки не дісталися додому, таки60-100км до кордону, а там інший світ. А ми жителі СНД як Івасики, які живуть на болоті (хто грав Відьмак той зрозуміє про що я).Дякую що стежите за моїми записами.
"

Вирвавши з гольфу кнопки, без торгу їх купив, хоча там ціна булазакладена на торг. Радісний поїхали далі.

Підкатуючи до кордону, готувалися на ній провести години три. Немаєнейтральної території, все швидко, всюди все красиво, аж око радіє.Самі не чекали, але пройшли ми її за 15 хвилин. > Лише пораділищо не стояли у черзі ми та радісні що вже майже вдома поїхали. Алерадість закінчилася, жахливі дороги зазвичай нас зустрічали.Звичайно це не Грушев і навіть не Яворів, але ями і горби моральнопочали вбивати просто./p>
А потім картина олія. У нас війна, а солдат ломами змушують плититягати, що за країна? Ну як це можна? Гаразд, коли я служив, цебула норма. Сніг проноси, воду похили, брухтом замітай, добре цебуло тоді. Але зараз?

Вирвавши з гольфу кнопки, без торгу їх купив, хоча там ціна булазакладена на торг. Радісний поїхали далі.