Смеркало, бензину мало, ми в далекій глушині, і тут прийшла ідеязрізати шлях через ліс, в якому, судячи з усього, останній разпроїжджала машина явно не цього року. Все йшло як по маслу, високатрава і калюжі не давали розслабитися, ми проїжджали їх з легкістю, але ось, коли вже було видно виїзд з лісу, і залишалася лише однавелика калюжа, природно, вона виявилася самою. Шляху зворотного вженемає, розвернутися ніде, заднім ходом проїхати теж навряд чивийде.Рішили їхати напролом і, звичайно ж, встряли, та так, щомашина сіла на "пузо", а колеса борсалися ледь торкаючись дна цьогоболота) Зрозумівши Що машина ні в яку не хоче їхати, треба булощось робити, адже вже вечір і ось-ось стемніє. Дров і напхати їхпід колеса, так і зробили.Хлопець, посадивши мене за кермо, сказав: "їдь назад", а сам почав штовхати машину з калюжі. Яквиявилося, калюжа була рівно по коліно і на 70% складалася з мула.І ось перший результат – ми трохи зрушили. Переклавши гілки дерев, він уже сів за кермо, почав їхати в один і в інший бік, з кожнимразом все більше виїжджаючи з калюжі. У результаті все це зайнялоблизько 40 хвилин, залишалося доїхати на дуже брудній машині доміста, в якому дощів не було вже з місяць)))
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.