Розкриємо карти

Мега ЗАЗ
Пошуки слідів ралійного Запорожця, як не дивно, привели доДніпропетровська. Запоріжжі) мені не змогло допомогти…
Але, виручив ланцюжок подій:наш музей «Машини часу» також шукаєсліди баггі Абоянки (аБ-85), а він, як би, прототип ЗАЗ — ходова таж, та й двигун.Спілкування з баггістами теж особливо ні до чого непривело.Так їздили, та пам'ятаємо, от і все, загалом.Хоч одингонщик, за сумісництвом заступник директора заводу спортивнихавтомобілів, порадив запитати у Лося...
А хто такий Лось? І де шукати сохатого? Виявляється, він живе уДніпропетровську, при цьому встиг пожити і в Запоріжжі, і вКишиневі, а ще, як виявилося, ми з ним уже були знайомі і сиділи заодним столом на Зборі Шановних Авто Спортсменів Дніпропетровська вмузеї «Машини Часу» Просто скромним виявився наш ДніпропетровськийЛось, хоч і 4-разовий чемпіон СРСР (якраз на Запорожцях).
Довго не затягуючи, домовилися про зустріч у музеї «Машини часу», наш «донор» ЗАЗ-968 на той момент уже був куплений, але це окремаісторія.
Життя Лося, як і будь-якої радянської людини, починалосястандартно:школа, армія, але потім йому сильно захотілося стативипробувачем автомобілів, а далі гонщиком, і в цих бажаннях нічогоне зупиняло. Першою (у 70-х) була спроба влаштуватися на ІжМАШ —тоді лише запущене підприємство з виробництва автомобілів Іж.Підприємство активно виходило на ринок і не скупилося на рекламу (було таке слово в СРСР) одним із видів якої, звичайно, бувавтоспорт, де Іж стояв (точніше «летів») досить добре. Ось туди іпостукав Лось, але, на жаль (або на щастя) його не прийняли наподвір'я — тільки на перевірку особи потрібен тиждень, просилипідійти днів через десять... Але молодість чекати не вміє, іпотягнувся наш герой на батьківщину — в Україну, катувати щастя ум. Запоріжжя на Авто ЗАЗ Спочатку став простим перегонникомавтомобілів усередині заводу, потім механіком команди картингів.Заявив про себе як про людину з «золотими руками», підійшов донового проекту, який захопив половину СРСР — будівництво досіневідомої машини БАГГІ (клоп). У машину (баггі) з чистого аркушаакуратно впровадили «імплантати» серійного ЗАЗ-966 і поїхали наперший чемпіонат СРСР — і одразу в призери! Лося та ЗАЗ дізнавсявесь СРСР, тільки тепер він став заручником успіху. Треба завждибути на висоті! Скільки всього він виготовив несерійного, мабуть, вистачить ще на один не запущений у серію перспективнийавтомобіль:ковані поршня, інші пари шестерень, шатуни з титану, власні прес-форми під шини, а ще вулканізація та складання колесана «Дніпрошині» — тільки за його рецептом. Скрізь поставлена ​​мета– знизити вагу… Все це дало поштовх на перехід до іншогокласу:кузов, де вже на вигляд серійний Запорожець «драв» у класі1300 Жигулі? ! Всі ці чудеса відбувалися неспроста, адже був допускдо головного конвеєра складального. Дуже нагадував сьогоднішнійкитайський автомобіль GEELI з тонкою обшивкою. Звичайно, бувприсутній каркас безпеки, передній торсіон теж був схильний дожорсткого полегшення — спочатку його проточили, потім викинули парупластин, інші полегшили свердлінням. Задні важелі посилені, додатково проварені. З кузова прибрано всі молдинги, заміненоскління на оргскло. Двигун розточений, у ньому інший впуск тавихлоп. Це поки що все, що я дізнався під час першої зустрічі, решту Лось пообіцяв розповісти після лютневої поїздки до Буковеля —тоді й почнемо роботу! Думаю, до перших змагань у травнівстигнемо!