Скаржної смутку пост

Взагалі, тиждень тоді якось з самого ранку понеділка не задався."Життя і так було не на висоті, а вранці ще й довелося відвезтибатька на операцію з видалення ока. Протягом трьох років у різнихжиттєвих ситуаціях зі мною завжди була моя машина, я ніколи недавав їй ласкавих прізвиськ, не завжди пестив і плекав і немилувався з балкона на її смужки. Вірним другом (ну вже вибачте запобитість) і помічником, в ній я переживав багато приємних ітрагічних подій.Жодного разу не підвела, ніколи не страйкувала ізавжди з лишком виправдовувала мої очікування. Це була МОЯ машина.Мій розмір. Мені було начхати на непрактичність тридверного кузова, на безглузду магнітолу і примхливий клімат.
Я, звичайно, не найшвидший водій у світі, але вже дуже азартний іразом з тим здебільшого безпечний. Твердо засвоївши деякі правила завтоспорту, я зміг на Фієсті виробити стиль водіння максимальноцікавий для мене і не лякаючий оточуючих. Повільно я не їздив наній, але й бездумним льотчиком не був. Ця машина ідеально меніпідходила у своїй чуйності, легкості та задоволенні від водіннянастільки примітивно чудовому, як перший ковток пива після робочоготижня. Те, що потрібно. Майже рік тому в середині теплого червня явирішив поїхати додому раніше і розбавити гіркий присмак дня гарноювечерею з дружиною. За 10 хвилин їзди від дому я потрапив у першу усвоєму житті справжню аварію з купою покрученого металу, подушкамибезпеки та евакуаторами на десерт. Не кажучи вже про страховікомпанії та абсолютно ідіотські судові позови.

Суть справи дуже проста:зайнявши вільний правий ряд і не знижуючишвидкість, я виїхав на перехрестя чітко під мені, що меніспалахнув. Зелений сигнал світлофора. У цей момент з другорядноїдороги на червоне світло рвонув пазурі немолодий водій на типовійдля таких людей машині. Все сталося дуже швидко, я тільки й встиг, що вивернути кермо, намагаючись уникнути зіткнення. Чи не пішов.Результат на картинці. Всі живі. Слава Богу, я був у машині один.Моя вагітна дружина чекала на мене вдома. Я навіть близько не хочууявляти, чим могла обернутися для нас аварія, сиди вонапасажирською. Від удару мене, непристебнутого, викинуло з сідла і янепогано приклав головою об пасажирську подушку безпеки та двернукартку. З того часу я став бувати у невропатолога частіше, ніжамериканці у психіатра, але це дрібниці. Осколками скла менірозрізало лікоть і я два тижні ходив із кльовими скріпками відмедичного степлера на руці. Винуватець урочистості відбувся синцямиі нібито зламав якусь кістку в коліні.

Тут я хотів би зробити невелику ремарку. Все Кларксонівськескиглення про "машини стали безпечніше, а значить важче іповільніше і це погано" годиться тільки для шалених стрітрейсерівна стародавніх коритах. Я і сам іноді грішив заявами на кшталт "осьФієста важка, а Кліо легкий, тому він швидший". Весь цей тягарнасправді виявився рятівно міцним кузовом, стійки якого не здалисявід удару на максимально дозволеній у місті швидкості, а моторнийвідсік зім'явся в кашу, погасивши згубну для людини силу удару.Якби я потрапив у ситуацію на, скажімо, БМВ е30, мене бвиколупували з машини автогеном і замість скріпок я б носив гіпс удеяких місцях, що, погодьтеся, не так кльово.

Далі не дуже цікаво. Поки я ходив з прибитим виглядом задреналіном у крові та вітром у голові після удару, мій візавіподметушився. В результаті знайшлися "свідки", які "цілком чітко іясно" бачили мій проїзд на червоний, знайшовся широкої душіслідчий, який за дві штуки ворожих грошей все зробив як треба, а я, як людина, незнайома з процесом, до останнього не розумів, Що меневиставляють ідіотом-льотчиком, який мочить шановних людей на їхабсолютно нових машинах. Справа дійшла до суду, в якому крапка щене поставлена. Можливо, це відбудеться завтра.
Треба сказати, що за час судового провадження я, людина скептичнихпоглядів і реаліст, уперше повірив у карму. Здорово переоравши моєжиття на кілька років уперед, пан із сірого ASX не дізнається, чимсправа скінчиться. В даний момент замість нього в залі судуприсутня його вдова, але тут уже я ні до чого, хоч би як вонавважала. Я не куріння, щоб викликати рак. Так чи інакше, враховуючижиттєві обставини та ситуацію в країні, я намагаюся продати те, щозалишилося від мого улюбленого автомобіля, заміну якому я ще незнайшов.

Мда. Такі справи.

" Далі не дуже цікаво. Поки я ходив з прибитим виглядом задреналіном у крові та вітром у голові після удару, мій візавіподметушився. В результаті знайшлися "свідки", які "цілком чітко іясно" бачили мій проїзд на червоний, знайшовся широкої душіслідчий, який за дві штуки ворожих грошей все зробив як треба, а я, як людина, незнайома з процесом, до останнього не розумів, Що меневиставляють ідіотом-льотчиком, який мочить шановних людей на їхабсолютно нових машинах. Справа дійшла до суду, в якому крапка щене поставлена. Можливо, це відбудеться завтра.
Треба сказати, що за час судового провадження я, людина скептичнихпоглядів і реаліст, уперше повірив у карму. Здорово переоравши моєжиття на кілька років уперед, пан із сірого ASX не дізнається, чимсправа скінчиться. В даний момент замість нього в залі судуприсутня його вдова, але тут уже я ні до чого, хоч би як вонавважала. Я не куріння, щоб викликати рак. Так чи інакше, враховуючижиттєві обставини та ситуацію в країні, я намагаюся продати те, щозалишилося від мого улюбленого автомобіля, заміну якому я ще незнайшов.

Мда. Такі справи.

" Далі не дуже цікаво. Поки я ходив з прибитим виглядом задреналіном у крові та вітром у голові після удару, мій візавіподметушився. В результаті знайшлися "свідки", які "цілком чітко іясно" бачили мій проїзд на червоний, знайшовся широкої душіслідчий, який за дві штуки ворожих грошей все зробив як треба, а я, як людина, незнайома з процесом, до останнього не розумів, Що меневиставляють ідіотом-льотчиком, який мочить шановних людей на їхабсолютно нових машинах. Справа дійшла до суду, в якому крапка щене поставлена. Можливо, це відбудеться завтра.
Треба сказати, що за час судового провадження я, людина скептичнихпоглядів і реаліст, уперше повірив у карму. Здорово переоравши моєжиття на кілька років уперед, пан із сірого ASX не дізнається, чимсправа скінчиться. В даний момент замість нього в залі судуприсутня його вдова, але тут уже я ні до чого, хоч би як вонавважала. Я не куріння, щоб викликати рак. Так чи інакше, враховуючижиттєві обставини та ситуацію в країні, я намагаюся продати те, щозалишилося від мого улюбленого автомобіля, заміну якому я ще незнайшов.

Мда. Такі справи.