Випадкова покупка.

Побачив її серед сотні інших на авторіа.
Свіже оголошення, осудна ціна, яскрава з красивим велюровимсалоном) Косяки по кузову видно не озброєним оком. Звернув увагу, що фотографії зроблено на місцевій заправці/автомийці.Значить тачказ мого району.«Ввечері треба глянути» - сказав собі я.
Фото з оголошення про продаж.
З цього боку трохи краще.
> П'ятірка, як п'ятірка.
Фото, завдяки якому я зважився її подивитися.
Так, це ж тачка моєї мрії, але червоний лінолеум все псує.Обіцяю, що скоро спалю його.
Здивований, як за 35 років (110тис), не засралась така краса.
І навіть полиця цивільна. Брат друга цього хлопця… Про це ядізнався вже ввечері, коли приїхав на місце… Ну і хрін із ним… Ні, так ні… Балончиком пофарбована, тим більше п'ятірка… Знайду щось, тим більше я хотів Сієрру МК1 з довгими фарами, двома літрами тадводверного хача. Майже не засмутився) На наступний день дзвінок, вибачення, що незручно вийшло. «Друг не такий вже друг»). Увечеріможна зустрітись та подивитися машину. Сильно затримався на роботі, вже темніло. Їхав без особливого ентузіазму. Обійшов пару разівнавколо – не гнила, не крива. Насправді ЛКП не таке вже й страшне, як на фото з оголошення. Колір темніший, більше схожий напомаранчевий, каеф! О, лиття 14" з пацанським вильотом, зима нова).Дай фари гляну. Хоч однакові. Е-мае, це ж "чешки" Таке взагалібуває? ) Що, все скла рідні? І лобач? ! в багажник - а там все врідній фарбі, промовлено, і балон ГБО на 50 літрів. Норм куш.Відкриваю капот, і далі все, як у тумані ... Треба брати.Техпаспорт книжечка, перший власник 1929 року народження. Він жерідний дідусь хлопця продавав машину.Віддав пацану рік тому і тойпочав «вриватися», міняти робоче на нове (трохи пізніше напишу проце).Печатки техоглядів до 2000 якогось року.Сів за кермо.Ай талакшері салон! О, цей запах з дитинства. Оу, а деремені? Заважали? Рім'яний мотор працює дуже тихо.На газі динамікапомітно гірша, ніж на бензині.Хід педалі гальма довгий.Передачівключаються чітко, але з невеликим зусиллям і сцепу вичавлюватипотрібно в підлогу.Але я вже закохався в цю машину дав символічнийзавдаток і на слід день домовилися, що їдемо до діда за довіркою намою дружину, а потім якось переоформлю на себе.
На ранок знову фіаско. Хлопець зателефонував дідові, уточнити всінюанси, а той відмовився виписувати довіру на малознайомих людей.Тільки на онука, а там обов'язково зняття з обліку. Тут я почавпереживати. Дідусь вони вміють передумувати) Ближче до вечорадзвінок від продавця - все ок. Довірку взяв.Завтра готовий їхатипереоформити.
Ранок. Зустрілися. Я вже сів за кермо. Вирішили їхати оформляти доМРЕВ Пісочин. Воно розташоване на окружній дорозі Харкова. Т.К. Уцентральному на Шевченка люди по два дні не можуть оформити. Начутіпро дикі черги. Приїжджаємо за 30 хвилин до відкриття МРЕВ, а тутсюрприз. Черга! Черга по талон на електронну чергу. О 9:00 починаєпрацювати МРЕВ. Наш номер сорок якийсь. До пообіду ми просточекали. Було близько 13. Поїхали на майданчик із «експертами». Булохолодно, вітер і ти стоїш і знову чекаєш. Сидиш у машині, чекаєш.Чекаєш незрозуміло на що. Повз тебе постійно ходять «експерти». Ну, як ходять… Ледве пересуваються. Вийшов, почухав ріпу, зайшов у своюкибитку. Через пару хвилин знову вийшов з ганчірочкою, потер, зновупочухав ріпу. Знову пішов у кибитку, вийшов зі щіткою тощо. Вжевідпустили кілька машин, які були у черзі після тебе. А ти стоїш ічогось чекаєш.
Нарешті вийшов «експерт» покрутився біля відкритого капота. Пішов.Прийшов. Мляво щось сфотографував. Знову пішов хвилин на 30, нічогоне сказавши. Тут виповзає «помічник експерта», не поголений, убрудній, засмальцьованій робі. Більше схожий на бомжа, а не наексперта МРЕВ. Виймає з кишені шприц і… ні, не ставиться, авидавлює незрозумілу жижу на номер кузова мого майбутнього авто. Яу ступорі. «Еееей, хіба так можна. Що ви робите? " - "нічого" -похмуро відповідає "бомж". Різким рухом руки зриває гумуущільнювача капота і фігачить цією жижею де не потрапивши. Тутпідлітає «експерт» зі словами:«Це така процедура. Ми ж не можемопобачити номер кузова під фарбою» Мої розпитування про більшцивілізовані методи, типу товщиномірів та інші прилади не даютьрезультату. Машина з 83 року не перереєструвалася, її немає в них убазі. І така процедура вважається нормою. Далі веселіше. Фарбапочинає пузиритися. Хвилин через п'ять чоловік схожий на бомжадістаємо стамеску і починає чухати за номером і далі незрозумілоютраєкторією. Стирає це все ганчіркою і зверху наждачкою, особливоне борючись про точність виконання робіт. Дряпає фарбу моторноговідсіку в хаотичному порядку. Знову чогось чекаємо. «Експерт» зновувсе фотографує. Лізе в салон, там фотографує, у багажникуфотографує. Кладе паперові чорно білі лінійки біля номера іфотографує, потім дістає скальпель, зриває ущільнювальні гумки здверей і дряпає кузов. Я просто втрачаю мову і мовчки спостерігаю.Гумки дверей він так нормально і не поставив, а швидко звалив зісловами "номер кузова чимось обробите, щоб не гнили, зафарбовуватине можна." І знову чекаємо. Так виглядає біль Горите в пеклі, чортикриворукі. Підходить чоловік, просить ріжкові ключ, на 17 щоб знятибалон ГБО з двінашки. Потім трохи більше. Даю ключі. Виявляється, унього немає папірця зі СТО — «низачот». Змусили зняти балон. Апотім нашвидкуруч за хвірткою ставить його назад.Що тут взагалівідбувається? ..

Близько 17 ми вже знімаємо номери та йдемо за новими.

Майже готово!

Але й тут не слава богу. Мені дають чиїсь брудні номери. Ну ігаразд, хоч не м'яті та отвори пробиті. Фіг там. Рідні болтикріплення близько 6мм, а отвори близько 4мм) Номери під скло і о17:30 ми поспішно покидаємо цей театр абсурду.
Убитий день часу, витрачено близько 2000 грн, купа нервів і сил, які не обчислюються жодними одиницями. І підкапотку шкода. 35 роківжила, а тут за 5 хвилин зганьбили.

Ранок наступного дня вже з новими номерами. Відмив їх з милом іотвори розсвердлив
Сподіваюся, що ви в повному обсязі відчули мою радість від покупкитридцятип'ятирічних жигулів.)
Дякую, хто дочитав до кінця./p>