Виїзд на рибалку)

Так от, навчання йде, скушні дні чергуються між собою, не вносячижодних змін. Щодня одне і те ж, буденність, як ще кажуть. Не знаю, багато хто любить Київ, але я в нім почуваюся як не у своїй тарілці— мені тут просто скушно… Так, це місто гарне, тут багато місцьстаровинних, сучасних і дуже красивих, тут багато народу, але часомя почуваюся тут дуже самотньо… Друзі зайняті кожною своєю справою іне часто хочуть просто вийти на вулицю, пройтися, подихати хоч і незовсім свіжим повітрям, але розвіятися і подарувати собі купуемоцій, а можливо мені тут нудно, тому що просто не вистачаєулюбленої справи, тобто автомобіля. Кому я можу звернутися, зустрітися, можливо чим допомогти по машині і тим самимрозслабитися і отримати заряд тих необхідних емоцій. Ну і ось, деньза днем, я відчував як приїду додому і сидітиму в гаражі, чогоськрутити і просто їздити на своєму ВАНО-мобілі містом, звичайно небез вилазок на прогулянки зі своїми друзями. І нарешті йшли останніучбові дні, наближався травень, а з ним і 10 днів вихідних.Подивившись у вікно, на сліпуче сонце, недовго думаючи язателефонував доброму другові і грю: "а поїхали на рибу? ". Ловити яїї звичайно не майстер, але чомусь дуже захотілося посмикати вудку, посидіти, почекати коли почне пірнати поплавок, спробуватирозібрати серед напливу хвиль чи клює насправді, чи це простоздається? ) Він погодився. Трохи пізніше зібрали команду з такихсамих майстрів як і я і твердо вирішили, що вся риба наша)
П'ятниця, 29 квітня, 16.00, заповнені маршрутки, купа незадоволенихлюдей, сонце, спека, проте ми сповнені позитиву і вантажимо нашіречі у маршрутку Київ-Кіровоград. Через 5 годин я вже у своємурідному місті. Ще через півгодини я вже стою на порозі свогобудинку. Недовго думаючи, трохи перекусив і пішов спати, тому щовставати планувалося рано) Будильник на 5 ранку, дивувався легко іпросто. Швидко зібрав речі, занурив у машину, заварив чаю, увімкнувтелевізор і почав чекати, поки збереться мама. Загалом виїхали миблизько 6. Закупівля черв'яків, і о 6.40 я у чоловіків. Рухаємосяшвидко за межі міста…
Близько 7.30 ми забираємо останнього нашого пасажира і мчимося всело, завезти маму, а потім на рибалку! ) Був правда інцидент, колизавіз командора до села, і вже їхав на став, не побачив КРАЗу зіщебенем, благо хлопці вчасно крикнули, я вдарив по гальмах і горяне сталося. Серце трохи прискорило ритм, і ще протягом 5 хвилин непереставало заспокоюватися. З рибою у нас звичайно не дужесклалося, знавці ми звичайно не дуже які, але тим не менш мого котапорадували) Ну і була проведена невелика фотосесія, заради якої яписав всі ці мемуари) Ну що ж дорогі одноклубні, прошу і васвідчути ту атмосферу, ну і звичайно побачити нові фото машини)
Це ми вже після села і КРАЗу рухаємось на став:>
Місце нашої риболовлі:

Звичайно улюблений мною транспорт:

А ось що я отримав, коли поєднав елемент декору задньої полиці моєїмашини (капелюх) і подарунок попереднього власника авто (окуляриа-ля Рембо):Звісно, ​​просто порибалити ми не могли, і погода різкозмінилася:Але нас це не особливо непокоїло:правда глянувши напідйом:

і розуміючи на що він може перетворитися після дощу, ми сталишвидко збиратися і цокати biggrin

> І справді почався пристойний дощ. Поспішати нам було нікуди, тому ми вирішили зупинитися біля траси і почали цькувати анекдоти, просто спілкуватися ну і фоткатися:Згадавши, що в нас залишилося щетрохи м'яса (ми чому- то наперед знали що з рибою у нас не дужескластися), ми рушили ще на одне місце, проїзд до якого бувпростішим:

Запчастини на фото:IN220
Ну ось власне так я і провів травневі свята. Що згадаю - потім щедопишу)
Сподіваюся вам сподобатися)
"що згадаю - потім ще допишу)
Сподіваюся вам сподобатися)
"що згадаю - потім ще допишу)
Сподіваюся вам сподобатися)