Золота осінь

Настали дощові дні, температура повітря падає, холодний вітер, примудряється проникнути крізь купу теплого одягу. -білих буднів, з'являється день, коли прокидаєшся не від будильника на телефоні, авід того, що тебе будить промінь сонця, що світить прямо у твоєвікно, хитро проникає в кімнату і починає хаотично будити все, щотрапляється на його шляху., і ті оживають і починають літати покімнаті, думаючи, що вже проспали зиму., про що марять романтики —золота осінь… Вулиці вкриті золотим покривалом, дерева, ще невстигнувши скинути все листя, схожі на моделі, які показують якісьпонад модні шати., при заході сонця або сході сонця.
Ось за все це я і люблю осінь. Вона справді дуже гарна, неповторнаі просто захоплює дух. У мене просто немає слів, щоб описати всете, що я відчуваю, але я думаю кожен, прочитавши це, знайде своїслова і відчує осінній настрій, який я намагався передати) Що жстало приводом для написання цієї нотатки? Ну по-перше захотілосяподілитися вам своїми емоціями, ну а по-друге, коли вкотренавідалися до стін рідної школи, я зі своїм другом просто невстояв, щоб не сфотографувати машину серед листя. На жаль, підрукою був тільки телефон, але якість прийнятна). Може комусь несподобається, але я хочу сказати, що причепив я їх поки що тількизаради гарного настрою, ну і звичайно ж на якийсь час) Подобається, коли до мене підходять люди і починають говорити: "це ж перекладки? Ми ж так робили коли дітьми були", "дякую за приємні спогади".
Може звучить безглуздо, але ці слова чіпають за душу. Я не говорюсаме за чУмадани, я за машину вцілому. Приємно, коли люди дивлятьсяна неї, і так само як і я, занурюються, нехай ненадовго, ватмосферу минулого, згадують дитинство, бабусь, дідусів, сімейніпоїздки на моря, ліси, ЗАГСи, пологові будинки.<

Це - моя машина часу)