Донор: частина 1.

У житті, у кожного поважаючого себе вольводрочера настає моментколи ти купуєш ще одну Вольво, ти ще поки не знаєш точно навіщовона тобі, але точно знаєш що треба!
< Так сталося і в мене, в середу ввечері гортав олх і наткнувсяна жовтий седан. У нього, спочатку я не планував їхати на своємусараї, але в якийсь момент зрозумів, що вийде непогана такапригода, тому в п'ятницю вночі помінявши масло, озброївшись наборомінструментів, каністрою, домкратом і ще тисячею дрібниць, завантажилися вчотирьох і рушили в дорогу .
500 км і 6 з половиною годин шляху, а за фактом їхали мало не 10, до Полтави дорога була вогонь, 100-110 їхали спокійно, але потім заРешетилівкою почався пекельний капець, це була не дорога, аскоріше напрямок.Але з горем навпіл, без подій ми потрапили доДніпра.Приїжджаємо на територію якогось заводу і бачимо її, яскравожовта дизельна лялька. Звичайно лялькою вона здалася тільки здалека, наблизившись все стало більш ніж зрозуміло. Але проте, машина була абсолютно комплектна, трохи поторгувалися, нам віддалище купа різної трібухи в навантаження і поїхали в мрео. br/>
У мрео на нас чекав проліт, субота 11 дня, черга вже розтягнута докінця робочого дня, залишається тільки довіреність (умова власникабуло повне переоформлення, але у зв'язку з ситуацією дійшлиневеликого компромісу, але про це пізніше)<
Поки тягли машину зрозуміли що гальма у неї так собі, тягнути нашнурку не варіант.
Вирішили їхати по гаражах шукати зварювальника, який міг би намзабацати жорстку зчіпку.
< Після недовгих пошуків знайшли в гаражі діда, який збиравсявже щось відзначати і сказав, якщо ми йому швидко привеземо трубупричіпне і пару дрібниць, він зварить. Кулею летимо в епіцентр, всекупуємо і повертаємося за жовтком який стоїть на парковці мрео, їдемо 60, різка бавовна, машину ковбасить, з'їжджаємо до узбіччя, пробило колесо, максимально оперативно міняємо на запаску якаспускає, їдемо далі, чіпляємо жовтка і їдемо до де, за поворотомчекали копи, зупинили задовольнили свій інтерес і відпустили, нажовтку не працювала аварійка.
Приїжджаємо до діда, він уже злегка накотив, починаємо процесзварювання, принагідно міняючи запаску на іншу запаску, починаєтьсясильний дощ.
З'являються ненав'язливі думки кинути все і поїхати додому, алечерез якийсь час дощ закінчується, ми доварюємо зчіпку і о 7-йвечора виїжджаємо з Дніпра, з'являється надія провернути все безособливих турбот. Але насправді далі все лише починається.